Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Необхідною умовою для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК є наявність наступних фактів:
а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров’я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода – це не тільки обов’язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
в) Причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов’язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об’єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов’язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов’язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
За статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки, зокрема, законодавство розрізняє такі окремі підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, як договори та інші правочини та завдання майнової (матеріальної) шкоди. Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов’язку чи цивільного права, що підлягає захисту, є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю юридичної особи особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. При цьому з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду та такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі (стаття 1192 Цивільного кодексу України). Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди (збитків) необхідно з’ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру шкоди, причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, вину відповідача. Відсутність будь-якої із вказаних підстав виключає цивільну правову відповідальність за статтею 1166 Цивільного кодексу України.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. При цьому саме на позивача покладено обов’язок доведення факту неправомірної поведінки, невиконання або неналежного виконання зобов’язання відповідачем, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання та шкодою.