Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті ДФС, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на:

  1. Високий – не частіше одного разу на календарний рік.
  2. середній – не частіше ніж раз на два календарних роки
  3. незначний – не частіше, ніж раз на три календарних роки

Порядок формування плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.08.2016 № 723) (Надалі- Порядок)

 

При плануванні на І квартал наступного року враховуються показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року, на ІІ та ІІІ квартали – за попередній рік, на ІV квартал – за перше півріччя поточного року.

Якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, при плануванні враховуються показники за попередній рік.

До плану-графіка в першу чергу включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, обов’язкових платежів.

Порядок включає у себе різні критерії включення юридичних осіб в план-графік і перелік цих критеріїв залежить від ступеня ризику (високого, середнього та незначного).

 

Так, критеріями відбору платників податків – юридичних осіб високого ступеня ризику є:

  • рівень зростання податку на прибуток нижчий на 50 % та більше за рівень зростання доходів платника податків, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування;
  • рівень сплати податку на прибуток нижчий на 50% та більше за рівень сплати податку по відповідній галузі;
  • рівень сплати ПДВ нижчий на 50% та більше за рівень сплати податку по відповідній галузі;
  • наявність відносин з контрагентами, які знаходяться в розшуку, або ліквідовані, або визнані банкрутами, якщо сума таких операцій перевищує 5 млн грн або перевищує 5 % загального обсягу постачання, але не менше 100 тис. грн;
  • наявність інформації про непідтвердження реального здійснення операції з придбання із сумою податку на додану вартість понад 1 млн грн або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн;
  • наявність розбіжностей у платника податків згідно із системою автоматизованого співставлення податкового зобов’язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів (завищення податкового кредиту) у сумі понад 1 млн грн або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн;
  • здійснення зовнішньоекономічних операцій через нерезидентів – засновників та нерезидентів, зареєстрованих в офшорних зонах, за непрямими поставками у сумі операцій понад 5 млн грн або понад 5 відсотків загального обсягу постачання, але не менше 100 тис. грн;
  • декларування від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток протягом двох податкових (звітних) періодів за умови, якщо податковим (звітним) періодом є календарний квартал, або протягом одного податкового (звітного) періоду за умови, якщо податковим (звітним) періодом є календарний рік;
  • наявність інформації правоохоронних органів, структурних підрозділів органів ДФС про ухилення від оподаткування та/або щодо взаємовідносин із платниками податків:
  • які мають ознаки фіктивності або стосовно яких розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях, які пов’язані з фіктивним підприємництвом;
  • реєстрацію яких скасовано у судовому порядку;
  • стосовно яких встановлено факт неподання податкової звітності протягом двох податкових (звітних) періодів;
  • які знаходяться в розшуку;
  • які визнані банкрутами;
  • стосовно яких розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях, які пов’язані з ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), єдиного внеску та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
  • щодо яких порушено кримінальні справи, які пов’язані з ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), єдиного внеску та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
  • формування податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з постачальниками, які зареєстровані суб’єктами спеціального режиму оподаткування із незначною кількістю працюючих (менше 10 осіб), незначною площею сільськогосподарських угідь або земельно-водного фонду (менше 100 га), у сумі понад 1 млн грн або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн;
  • виплата доходів (відсотки, роялті, лізингові платежі) нерезидентам, зареєстрованим в офшорних зонах;
  • інші витрати перевищують 30 % загальних витрат операційної діяльності;
  • декларування обсягу нарахованих/виплачених доходів нерезидента, з яких не утримано суму податку, за винятком дивідендів, понад 10 млн грн;
  • декларування від’ємного значення фінансового результату від операційної діяльності;
  • наявність інформації щодо двох або більше показників, які свідчать про доведення платника податків до банкрутства, зокрема коефіцієнт Бівера менше (-0,15), фінансовий леверидж менше 0,8, коефіцієнт поточної ліквідності менше 1 протягом двох попередніх (звітних) років;
  • наявність у органів ДФС оригіналів розрахункових документів, що не передані до органів ДФС дротовими або бездротовими каналами зв’язку у вигляді електронних копій розрахункових документів, які містяться на контрольній стрічці в пам’яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам’яті модемів, які до них приєднані;
  • наявність інформації про ухилення від оподаткування, отриманої із зовнішніх джерел;
  • здійснення платниками податків коригування звітності шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці понад 30 відсотків.