Вступаючи в шлюбні відносини, будь-то офіційно зареєстрований шлюб або фактичні шлюбні відносини, подружжя веде спільне господарство, набуваючи в тому числі у власність рухоме та нерухоме майно.

Договір про поділ майна подружжя все частіше виступає надійним способом захисту прав та інтересів кожного з подружжя, дозволяючи уникнути непорозумінь та конфліктів між подружжям.

Особливості договору про поділ майна подружжя
1) Можливість відступити від засад рівності часток. Тобто, подружжя може поділити своє майно не порівну.
2) Можливість самостійно визначити розмір часток або конкретне майно, що буде передане одному з подружжя.
3) Майно подружжя, що не зазначене в договорі, підлягає поділу на загальних підставах.

Коли може бути  укладений договір про поділ майна подружжя
1) Під час шлюбу.
2) Після розірвання шлюбу.

Не підлягає включенню в договір про поділ майна подружжя майно, яке належить одному із подружжя на праві особистої приватної власності.

Хто може укласти договір про поділ майна подружжя
1. Члени подружжя
2. Особи, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою
3. Особи, що розлучилися

Як відомо, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Іноді подружжя після розлучення намагаються мирним шляхом узгодити питання щодо поділу спільного майна. Вирішення такого питання здійснюється шляхом укладання між ними договору про поділ майна подружжя.

Договір про розподіл майна не є шлюбним договором. Дійсно, в цих документах зустрічається багато схожості, проте це різні правочини, які мають ряд відмінностей.

Сімейним кодексом України визначено, що дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою (ст. 69).
Визначення договору про поділ майна подружжя у законодавстві відсутнє, однак на практиці такий договір є дієвим інструментом для захисту своїх майнових прав членам подружжя. Договір про поділ майна подружжя є домовленістю між чоловіком та дружиною про порядок та умови розподілу рухомого та нерухомого майна, яке перебуває в їх спільній сумісній власності.

Після укладання договору спільне майно розподіляється між подружжям, в результаті чого спільна власність на таке майно припиняється.

Форма договору та його істотні умови
Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений (ч. 2 ст. 69 Сімейного кодексу України)

Тобто, відповідно до вищезгаданої норми, якщо договір про поділ майна подружжя стосується поділу нерухомого майна, він має бути в обов’язковому порядку нотаріально посвідчений. В той же час, законодавство не містить спеціальних норм щодо форми договору предметом якого є рухоме майно. В таких випадках слід керуватися загальними правилами, які визначені в Цивільному кодексі України.

На практиці, всі договори про поділ майна подружжя, незалежно від його предмету, нотаріально посвідчуються.
Істотною умовою договору про поділ майна подружжя є предмет договору. При укладанні договору необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, джерела його придбання та його вартість.
В договорі про поділ майна подружжя зазначається перелік майна, яке переходить в особисту приватну власність до кожного з подружжя. Також те, яким чином буде здійснюватися і як оформлятися (за необхідності) передача майна, строки його передачі та інше

Підстави розірвання договору про поділ майна подружжя
Згідно з законодавством розірвання договору про поділ майна подружжя допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Також, договір про поділ майна подружжя може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору про поділ майна подружжя іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі розірвання договору про поділ майна подружжя зобов’язання сторін припиняються.

Визнання договору про поділ майна подружжя недійсним
Аналіз судової практики показує, що сторони найчастіше посилаються на такі підстави для визнання договору про поділ майна подружжя недійсним, як порушення в договорі принципу рівності часток та/або помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 кодексу.

Наприклад, як визначено в Постанові Верховного суду від 31 жовтня 2018 року по справі № 752/18987/16-ц, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Наголошено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Позивачем у справі не було доведено неправильне сприйняття ним фактичних обставин при укладанні спірного правочину про поділ майна подружжя, який був укладений за добровільної згоди сторін, у позивача була можливість спірний договір про поділ майна подружжя не укладати, позивач був ознайомлений з його змістом, і суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання договору про поділ майна подружжя недійсним.

Посилання позивача на те, що він не знав про те, що корпоративні права не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, не може бути визнано як помилка у розумінні статті 229 ЦК України, оскільки, незнання закону чи неправильне його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним. До того ж, згідно статті 60 СК України дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності належить все майно, набуте подружжям за час шлюбу.

Виходячи з цього, суди вказують, що договори про поділ майна подружжя укладаються за добровільною згодою сторін. І тому для визнання договору про поділ майна подружжя недійсним необхідно мати вагомі підстави, які підтверджуються достатніми та допустимими доказами.

Висновки
Отже, договір про поділ майна подружжя, що є спільною сумісною власністю подружжя, визначає виключно порядок поділу спільного майна. Цей договір є зручним способом для вирішення питання щодо поділу майна між колишнім подружжям з можливістю відступити від принципів рівності та самостійно встановити обсяг і перелік майна для кожного з них.

Варто пам’ятати, що під час поділу майна важливу роль відіграє багато різних нюансів, які індивідуальні для кожного окремо взятого подружжя. Це можуть бути і питання поділу боргових зобов’язань, і питання поділу майна між подружжям у випадках, коли один із них (або обидва) є фізичними особами – підприємцями, або ж серед майна є недобудоване нерухоме майно. Для уникнення в подальшому судових спорів з приводу розірвання або визнання недійсним договору про поділ майна подружжя, необхідно максимально узгодити всі важливі питання щодо поділу нерухомого та/або рухомого майна, переходу часток та/або майна, особливості оподаткування такого майна тощо.