Суб’єкт господарювання звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання дій щодо проведення перевірки протиправними, визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 17.09.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.02.2015 залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2014 без змін.

23.01.2018 р. ВС своєю постановою по справі № 804/12558/14 Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 у справі № 804/12558/14 скасовано.

ВС зазначає, судами не враховано, що нормами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі – ПК України), з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок проведення перевірок, в тому числі документальних невиїзних. Лише їх дотримання може бути підставою для висновку про законність такої перевірки.

Зокрема, відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену п.79.3 ст. 79 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) необов’язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім.

Зазначений висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Таким чином, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Також, невиконання, в свою чергу, вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме – компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії.

Наведене правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 27.01.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарантінвест-55» до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій.

В цій справі позивач був об’єктивно позбавлений можливості ознайомитись у встановлений законом спосіб із зазначеними документами до початку здійснення контрольного заходу, що обумовлює протиправність дій відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки.

Тому, у випадку ж незаконності перевірки, як у спірному випадку, прийнятий за результатами такої перевірки акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.