Мікрогранти від держави стали рятівним колом для тисяч підприємців у 2022 році. Але через рік-два багато хто отримав листи з вимогою повернути кошти – а дехто дізнався про судове рішення проти себе лише через ЄСІТС. Розбираємо, які аргументи захисту є та чому суд першої інстанції часто помиляється в таких справах.

Чому вимоги повернути мікрогрант стали масовим явищем

Програма мікрогрантів від Київського міського центру зайнятості (та аналогічних регіональних структур) запускалася в умовах військового стану, коли нормативна база формувалася «на льоту». Порядок надання мікрогрантів, затверджений постановою КМУ від 21.06.2022 № 738, вже у серпні 2022 року зазнав суттєвих змін — зокрема, запроваджено вимогу утримувати найманих працівників протягом шести місяців.

Проблема в тому, що підприємці підписували договори до цих змін. А гроші нерідко надходили вже після того, як нові норми набули чинності.

Результат — масові перевірки, накази про повернення, а потім і позовні заяви до господарських судів.

Перше, що потрібно зробити, отримавши позов

1. Встановити дату підписання заяви про приєднання до договору

Це фундамент. Якщо ФОП підписав документ до 17.08.2022 (коли набрали чинності зміни до Порядку № 738, запроваджені постановою КМУ № 903 від 05.08.2022), умови, зафіксовані в підписаному документі, мають пріоритет. Вимога про шестимісячне утримання працівників у такій ситуації могла взагалі не бути частиною договору, що клієнт підписував.

2. Уважно прочитати сам текст заяви про приєднання

Ключове – що там написано про обов’язкову умову. Якщо зазначено «протягом строку дії договору» – це не те саме, що «протягом шести місяців з дня зарахування коштів». Суди першої інстанції часто ігнорують цю різницю, застосовуючи редакцію Порядку, яка не діяла на момент укладення договору.

3. Зібрати докази фактичного виконання

Акти перевірок від ЦЗ, трудові договори, відомості по ЄСВ, чеки та накладні по витратах – все це формує картину добросовісного виконання. Навіть якщо є формальне порушення, ці матеріали критично важливі для аргументу про непропорційність санкції.

Три головні аргументи по суті

1. Зворотна дія закону – пряма заборона Конституції

Стаття 58 Конституції України однозначна: закони та нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, якщо вони погіршують становище особи. Це правило не декларативне – воно має безпосередню дію.

Якщо підприємець підписував договір за умовами первинної редакції Порядку № 738, застосовувати до нього вимоги пізнішої редакції – порушення конституційного принципу. Більше того, Договір про надання мікрогранту є договором приєднання в розумінні статті 634 ЦК України. Право однієї сторони на внесення змін не може тлумачитися як підстава для погіршення умов для тієї, що вже виконує зобов’язання.

2. Правомірні очікування та venire contra factum proprium

Правомірні очікування — це принцип, що захищає учасника правовідносин, який діяв відповідно до чинних на той момент правил. Якщо центр зайнятості у певний момент сам скасував наказ про повернення коштів – після отримання пояснень та документального підтвердження від підприємця – він сформував у нього обґрунтоване очікування відсутності претензій.

Подання позову за тих самих обставин, без нових фактів, є класичним прикладом суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Цей принцип випливає із засади добросовісності, закріпленої в статті 3 ЦК України, і є підставою для відмови у позові.

3. Непропорційність санкції

Навіть якщо порушення формально мало місце, повне стягнення суми мікрогранту може бути явно непропорційним. Суд зобов’язаний оцінювати:

• чи використані кошти за цільовим призначенням;
• чи продовжує бізнес функціонувати;
• чи найняті передбачені договором працівники на момент перевірки;
• яку суму податків та ЄСВ сплатив підприємець.

Якщо все це виконано, а єдине порушення — перерва в найомі всередині шестимісячного вікна, стягнення повної суми суперечить принципу справедливості (стаття 3 Конституції).

Окремо про розмір суми, яку вимагають повернути

Первинна редакція Порядку № 738 та відповідна форма договору, затверджена наказом Міністерства економіки № 1969 від 06.07.2022, містили чітке правило: у разі порушення умов повертається різниця між сумою мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами та ЄСВ.

Якщо підприємець сплатив значну суму до бюджету – реальне зобов’язання з повернення може бути кратно меншим, ніж заявлено в позові. Це окремий рядок захисту, яким часто нехтують.

Як виглядає ця ситуація на практиці

У справах, які розглядало АБ “Гончарук та партнери”, підприємці нерідко стикалися з такою комбінацією: рішення ухвалене на повну суму мікрогранту, без урахування сплачених податків і без оцінки факту виконання основних умов договору.

При детальному аналізі документів у більшості випадків виявляється:

• підписаний договір не містив тієї умови, за порушення якої вимагають повернення;
• зміни до нормативного акта набрали чинності вже після укладення договору;
• адміністративний орган самостійно скасовував або переглядав рішення про повернення – до подання позову;
• реальна сума, розрахована відповідно до умов первинного договору, істотно менша за заявлену.

Кожен з цих факторів є самостійною підставою для повного або часткового захисту.

Що це означає для вас

Якщо ви отримали вимогу повернути мікрогрант або позовну заяву – не чекайте. Чим раніше зроблено правовий аналіз документів, тим ширші можливості для захисту.

Команда АБ “Гончарук та партнери” має досвід у справах про захист ФОП від необґрунтованих вимог центрів зайнятості в господарських судах.

Запишіться на консультацію – розберемося в деталях вашої ситуації та визначимо реальну стратегію захисту.