Велика Палата Верховного Суду у своєму Рішенні по справі №910/20261/16 від 03.04.2019р. вперше стягнула збитки з директора.

Дії директора ТОВ привели до втрати майна компанії на 4 344 960, 64грн. через відмову від спецдозволу на геологічне вивчення надр на користь іншого ТОВ, директором і кінцевим бенефіціаром якого був сам відповідач.

Короткий зміст обставин
У листопаді 2016 року Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 4 344 960,64 грн.

Відповідач, перебуваючи на посаді директора Товариства, вчинив дії, спрямовані на позбавлення його спеціального дозволу на геологічне вивчення надр та його подальшу передачу іншому Товариству, чим заподіяв позивачу збитки у загальному розмірі 4 344 960,64 грн.

Короткий зміст судових рішень
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що Відповідач, перебуваючи на посаді директора Товариства, вчинив протиправні дії, спрямовані на позбавлення товариства дозволу на користування надрами, тому вказали на обов’язок відповідача відшкодувати позивачу вартість цього дозволу. При цьому суди вказали, що дозвіл є майновим правом та майном у розумінні статті 190 ЦК України; дії відповідача щодо надання згоди на переоформлення дозволу та зміну власника фактично є відчуженням майна іншому Товариству, внаслідок чого Відповідач, надавши згоду на його переоформлення, перевищив повноваження директора, встановлені статутом.

Велика плата зазначила, що суди правильно здійснили правову кваліфікацію та зазначили, що дозвіл на користування надрами є документом, який посвідчує майнове право його власника на користування надрами, він має економічну цінність, від якої залежить робота суб`єкта підприємницької діяльності та рівень його прибутку.

Визначаючи правову природу дозволу, суд апеляційної інстанції застосував практику ЄСПЛ, де розглядалися справи щодо порушення права власності, і об`єктами було інше «майно», що «становить економічну цінність», зокрема, необхідні для здійснення підприємницької діяльності дозволи чи ліцензії.

Господарський суд міста Києва частково задовольнив позов, стягнувши з відповідача 1 509 600 грн збитків (вартість дозволу).

Розглянувши касаційну скаргу відповідача, Велика Палата Верховного Суду залишила її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.