Законність присутності сторонніх осіб на об’єкті перевірки повинна підтверджуватись відповідним наказом про їх направлення.

Європейський суд у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638 вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office , принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов’язана із іншим принципом – відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( “Лелас проти Хорватії” , заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії”, заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (” Онер’їлдіз проти Туреччини” , п. 128, та “Беєлер проти Італії” , п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків (“Лелас проти Хорватії”, п. 74).

Так в Постанові ВС від 03 квітня 2018 року №818/399/17 судом було зазначено, що управління державного архітектурно-будівельного контролю здійснюючи на підставі наказу перевірку, яким доручено її проведення заступнику начальника, було допущено порушення процедури з огляду на те, що головні спеціалісти управління державного архітектурно-будівельного контролю, які були присутніми під час її проведення, не залучались.

 А відтак зазначені посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю направлення для проведення позапланової перевірки суб’єкту містобудування не пред’являли, що не відповідає вимогам щодо її проведення, визначеним Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року № 553.

Згідно з вимогами пункту 6 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій.

Вказаною нормою передбачено, що в даному випадку можуть бути залучено лише визначене коло представників відповідних органів. Між тим, з акту перевірки вбачається, що вказані особи залучені до перевірки як спеціалісти відділу служби містобудівного кадастру управління архітектури та містобудування та управління державного архітектурно – будівельного контролю, які є структурними підрозділами управління державного архітектурно-будівельного контролю.

Тобто, законність присутності вказаних осіб на об’єкті перевірки повинна підтверджуватись відповідним наказом про їх направлення. Твердження відповідача про те, що їх присутність на об’єкті перевірки не вплинула на її результат та виявлені порушення, не позбавляє виконання обов’язку оформлення документів на проведення перевірки у відповідності до норм чинного законодавства.

І у даному випадку, випадку згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, суб’єктом владних повноважень порушено принцип юридичної визначеності (legal certainty), який є невід’ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.