Нещодавно Рада з питань судової реформи оприлюднила доопрацовані проекти змін до Цивільного процесуального кодексу України.

Однією з новел цього проекту є поява інституту так званого групового (колективного, масового) позову. Такий алгоритм захисту прав групи осіб існує в багатьох країнах світу, однак, найбільш ефективно та дієво він існує та розвивається в Сполучених Штатах Америки.

Процесуальна можливість подачі групового позову назрівала давно з огляду на перевантаженість судової системи та необхідністю захисту однорідних прав та інтересів груп осіб.

Отже, які ж процесуальні механізми можуть з’явитися незабаром, і чи дійсно дадуть вони змогу звертатися до суду з груповими (колективними) позовами.

Так, статтею 51 Проекту нового Цивільного кодексу України встановлено, що позов може бути пред’явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права і обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов’язки.

Згідно з ст. 189 суд з урахуванням положень частини першої статті, може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об’єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Важливо відмітити, що особливостей щодо розгляду позову, поданого спільно кількома позивачами, в проекті нового ЦПК України не встановлено. Розгляд справи відбувається в загальному порядку.

Проектом ЦПК визначено, що суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів.

В них зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

Частиною 5. ст. 60 передбачається, одна й та сама особа може бути одночасно представником декількох позивачів або декількох відповідачів або декількох третіх осіб на одній стороні, за умови відсутності конфлікту інтересів між ними.

Цілком очевидно, що наведеного вище регулювання не достатньо для того, щоб охопити весь спектр питань, які виникнуть при зверненні до суду групи осіб з однорідними вимогами. Інститут групового (колективного) позову потребує детальної та чіткої регламентації – тільки тоді він зможе стати дієвим механізмом для захисту інтресів груп осіб та розвантаження судової системи.