Як фіскали відображають в актах перевірок нереальні господарські операції? Чому кожна ланка в схемі має відповідати всім ознакам самостійного суб’єкта?

Державною Фіскальною службою прийняті Методичні рекомендації з фіксування в актах перевірок результатів відпрацювання документально оформлених платниками податків нереальних господарських операцій з товарами, про що й повідомлено в листі ДФС від 16.05.2016 р. № 16872/7/99-99-14-02-02-17 ( надалі – Методичні рекомендації)

Відповідно до цих Методичних рекомендацій) Акт документальної перевірки СГ ланцюга складається з дотриманням порядку затвердженого Міністерства фінансів України та в частині висвітлення результатів дослідження нереальних господарських операцій містить у наведеній послідовності:

  1. Опис документального оформлення перевіреним СГ ланцюга нереальної господарської операції.
  2. Сукупність доказів щодо нереальності господарської операції.
  3. Висновок щодо відсутності в дійсності операції, яка є предметом відповідного правочину, неправомірності (безпідставності) документального оформлення нереальної господарської операції при складанні первинних документів та їх відображенні в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності.
  4. Висновок щодо порушення норм податкового законодавства.

Акт перевірки може містити посилання лише на нормативно-правові акти. Неприпустимо здійснювати посилання на внутрішні документи ДПА, ДПС, Міндоходів і ДФС, листи судів тощо, які можуть використовуватися лише як інструментарій для формування доказової бази.

Факти порушень викладаються стисло і без цитування загальних положень нормативно-правових актів, натомість зазначаються лише конкретні їх норми, які порушено.

Опис документального оформлення перевіреним суб’єктом господарювання (СГ) ланцюга нереальної господарської операції здійснюється окремо по кожному договору* в розрізі нереального постачання (продажу) / нереального одержання (купівлі). При цьому вказується:

  • Інформація по договору (Реквізити, сторони договору із зазначенням назви, ЄДРПОУ, посад та даних, що дають змогу ідентифікувати осіб*, які підписали договір, а також істотних умов договору)
  • Інформація про відображення операції в оформлених на виконання відповідного договору первинних документах (щодо постачання (продажу), одержання (купівлі), транспортування, руху активів в середині підприємства, розрахунків за товар та ін.).
  • Дані про перенесення інформації з відповідних первинних документів до регістрів* (форм) бухгалтерського обліку (обов’язково зазначається про відображення дебіторської/кредиторської заборгованості за відповідною операцією або її відсутність), з відповідних регістрів бухгалтерського обліку до фінансової звітності.
  • Інформація про відображення операції в податковій накладній, зареєстрованій у Єдиному реєстрі податкових накладних та інформація про відображення операції в податковій декларації з ПДВ або уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ.
  • Інформація про відображення операції в Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Сукупність доказів щодо нереальності господарської операції викладається в акті перевірки послідовно з урахуванням всіх з’ясованих обставин та специфіки.

Ключовим в сукупності доказів є доведення неможливості здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром у зв’язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва.

Також в акті перевірки можуть бути наведені блок-схемне відображення кожного ланцюга взаємопов’язаних нереальних господарських операцій за орієнтовним зразком

 Крім того, в Методичних рекомендаціях визначено яким чином здійснюється формування доказової бази під час контрольних дій.

Так, органи ДФС з метою формування необхідної доказової бази звертають увагу та з’ясовують наступні факти:

 Неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром у зв’язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва.

  1. Нездійснення та/або неможливість здійснення “продавцями” господарської діяльності (у визначенні ПКУ та ГКУ) та відповідної нереальної господарської операції:
  • неналежністю до суб’єктів сфери матеріального виробництва і економічної діяльності з виробництва відповідного товару.
  • неподанням контролюючому органу податкової звітності всупереч
  • викривленням показників податкової звітності з податку на додану вартість через недостовірне їх визначення
  • відсутністю платника податків за місцезнаходженням і неповідомленням контролюючого органу
  • відсутністю матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення та ін.
  • незначною кількістю (зокрема, директор і головний бухгалтер в одній особі) працівників.
  • наявністю ознак фіктивності
  • відмовою посадових або службових осіб платника податків у допуску до проведення перевірки.
  1. Негативна інформація щодо документального оформлення нереальної господарської операції.
  2. Відсутність дозвільних документів, ліцензій.
  3. Іншої інформації, що свідчить про здійснення суб’єктом господарювання ланцюга нереальної господарської операції.