Причина податкових претензій
У межах планової перевірки податковий орган досліджував діяльність представництва компанії-нерезидента, зареєстрованого на території України.
За результатами контролю податковий орган дійшов висновку, що представництво фактично здійснює господарську діяльність від імені материнської іноземної компанії, а отже, підлягає оподаткуванню на загальних підставах як постійне представництво.

Податкова служба визначила грошові зобов’язання не самому представництву, а компанії-нерезиденту, вважаючи, що саме вона є платником податків, а представництво — лише її відокремлений підрозділ.

Отже, суть спору полягала в тому, на кого поширюються результати перевірки — на іноземну компанію чи на її українське представництво.

Помилка при зверненні до суду
Після отримання податкових повідомлень-рішень оскарження податкових нарахувань здійснило саме представництво, а не компанія-нерезидент, щодо якої контролюючим органом були прийняті рішення.

Суд наголосив, що представництво не є самостійною юридичною особою, не має власного статусу платника податків і не може самостійно виступати стороною у спорі, який стосується податкових зобов’язань материнської компанії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем мала бути компанія-нерезидент, а не її представництво. Оскільки позов подано неналежним суб’єктом, суд відмовив у задоволенні позову з формальних підстав, не переходячи до розгляду суті податкових донарахувань.

Висновки суду та правові наслідки
Суд звернув увагу, що представництво, навіть якщо воно уповноважене діяти від імені іноземної компанії, не може самостійно оскаржувати рішення, прийняті щодо компанії як платника податків.

Оскарження має здійснюватися від імені юридичної особи — нерезидента, який є суб’єктом податкових прав і обов’язків. Лише така компанія має право вимагати скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки саме її права та інтереси зачіпає акт перевірки.

Таким чином, суд підтвердив важливу позицію:
представництво може бути об’єктом перевірки, але не суб’єктом оскарження, якщо контролюючий орган визначив грошові зобов’язання для самої іноземної компанії.

Практичні висновки для бізнесу
1. Якщо перевірка проводиться щодо представництва нерезидента, потрібно уважно з’ясувати, на кого саме податковий орган нараховує податки — на представництво чи на материнську компанію.
2. У разі, якщо акт або податкове повідомлення адресовано іноземній компанії, саме вона має бути позивачем у судовій справі.
3. Неправильне визначення сторони у спорі призводить до відмови у позові з формальних підстав, без оцінки доводів по суті.
4. Для ефективного захисту прав компаній-нерезидентів необхідно залучати юристів із досвідом міжнародного податкового права та практики представництв.

Ця справа є показовою для компаній, що працюють в Україні через представництва.
Формальне порушення у визначенні належного позивача може звести нанівець усю правову позицію. Тому ще до подачі позову важливо визначити, чия саме діяльність була предметом перевірки та на кого покладено податкові зобов’язання.