Обставини справи

Позивачка  звернулася до суду з позовом, про встановлення фактів визнання права власності на спадкове майно, визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, визнання заповіту недійсним, визнання права власності у порядку спадкування.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є внучкою померлої, в актових записах про народження матері є розбіжності в написанні імені, у виписках з погосподарських книг за 1974—1975 та 1983—1985 роки підтверджуються родинні відносини між ними, а тому позивачка просила визнати факти, які мають юридичне значення. Таким чином, вона та її сестра  є спадкоємцями за законом після померлої бабусі у рівних частках.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументи інших учасників справи

1) суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, помилково визнав доведеними вимоги в частині визнання факту прийняття спадщини та визнання за нею права власності на спадкове майно, покладаючись лише на показання свідків, які є суперечливими та не містили достовірних відомостей про обставини двадцятирічної давності. Суди не урахували правові висновки, викладені у постановах ВС від 25.03.2020 у справі №305/235/17, від 7.04.2020 у справі №150/19/19, від 3.03.2021 у справі №747/467/18, в яких зазначено, що прийняття спадщини шляхом вступу особи у володіння та управління спадковим майном у шестимісячний строк після смерті спадкодавця, повинно підтверджуватися відповідними доказами, які достовірно свідчать про фактичний вступ у володіння та управління майном та, що показання свідків, які є суперечливими та не підтвердженими іншими письмовими доказами, не можуть бути достатніми та достовірними доказами на підтвердження таких обставин;

2) суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності, оскільки не урахував, трирічний строк позовної давності, який позивачка пропустила і не навела переконливих аргументів та відповідних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Позиція Верховного Суду

Згідно з ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем, вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до чч.1 та 2 ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особа, яка фактично вступила в управління або володіння спадковим майном протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини, повинна довести цей факт у суді шляхом подання будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

Доказами вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, зокрема: довідка ЖЕО, чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, довідка державної податкової служби про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки, інші документи; покази лише свідків не завжди можуть допомогти у таких справах –  достовірність та точність повідомлених свідками відомостей можна обґрунтовано поставити під сумнів.

Щодо позовної давності до заявлених вимог

Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч.1 ст.256 ЦК).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин відсутні.

Відтак, на вимоги про встановлення факту прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном позовна давність не поширюється.

Постанова ВС №452/938/18 від 03.11.2021р.