Михайло Гончарук, керуючий партнер Honcharuk & partners law firm розповів Контрактам, як шахраї використали спрощення реєстрації бізнесу для заволодіння чужим майном, що має зробити держава, аби запобігти цьому, і що можуть зробити бізнесмени для того, щоб не втратити свій бізнес.
К: В Україні влада спростила реєстрацію бізнесу, щоб полегшити життя бізнесменам. Але бізнес говорить, що це також і призвело до негативних наслідків – збільшення кількості випадків, коли шахраї, користуючись спрощенням реєстрації і перереєстрації заволодівають активами. Це так?
Михайло Гончарук: Для початку я розповім, як довгий час виглядала система реєстрації бізнесу в Україні. Ця процедура займала дуже багато часу і нервів. Наприклад, щоб зареєструвати компанію, потрібно було ще з ночі займати чергу до державного реєстратора. Якщо пощастило, то людина потрапляла до державного реєстратора, якщо ні – займала чергу на наступний день. Були дуже скандальні випадки, коли люди довгий час взагалі не могли потрапити до державного реєстратора в тому чи іншому районі міста Києва. Були випадки, коли знімати сюжети про будні підприємців в черзі до державного реєстратора приїздили журналісти, включаючи телебачення, робилися критичні сюжеті… Загалом складалось враження, що держава не хотіла, аби бізнес реєструвався і розвивався. Дуже часто нашим юристам було складно пояснювати своєму клієнту-іноземцю з якоїсь міжнародної компанії чому не можна протягом трьох днів або навіть тижня внести державного реєстру прізвище нового керівника. Для іноземців це був нонсенс!
В якийсь момент влада поставила собі за мету зайняти найкращі позиції в рейтингу Doing Business, і один з кроків, який потрібно було зробити для цього – спростити реєстрацію бізнесу. І, якщо раніше державний реєстратор хоча б перевіряв документи, що подають бізнесмени, ніс відповідальність за правильність внесення даних, то тепер же у зв’язку зі спрощенням по-перше, ніхто нічого не перевіряє, по-друге – доступ до реєстру і право внесення змін мають крім реєстраторів ще й нотаріуси, , а по-третє – якщо раніше всі зміни необхідно було вносити за місцезнаходженням компанії, то зараз – у будь-якому місці України. І ось цими плодами спрощення реєстрації бізнесу користуються шахраї.
К: Раніше було паперове свідоцтво про реєстрацію компанії. А як зараз?
Михайло Гончарук: В паперовому вигляді цього документу вже не існує. Раніше було паперове свідоцтво про державну реєстрацію, потім – була виписка про державну реєстрацію і ті, хто хотів отримати підтверджуючі документи, отримували витяг. Зараз цього всього немає. Ви подаєте документи на реєстрацію бізнесу і отримуєте тільки опис про те, що у вас прийняли документи, їм надали такий-то номер, і за цим номером ви можете потрапити в реєстр компаній і подивитись, чи є такі бізнесмени на чолі таких-то компаній, і хто власники цього бізнесу. З одного боку, бізнес відкривати дуже легко у будь-якій точці України і це дуже класно. Але з іншого – цим можуть скористатись недобросовісні контрагенти, конкуренти і просто шахраї. Так вважають багато хто з практиків і самих бізнесменів.
К: Як шахраї використовують нинішнє спрощення бізнесу? Як їм це вдається, коли документи – в електронному вигляді, але ж до реєстратора власник бізнесу йде з пакетом паперових документів?
Михайло Гончарук: З пакетом документів йдеш до реєстратора при первинній реєстрації бізнесу.
К: А при внесенні змін до реєстраційних даних?
Михайло Гончарук: Теж йдеш з паперовими документами, але через деякі процедурні моменти на них вже практично ніхто не звертає увагу.
К: А як це використовують шахраї?
Михайло Гончарук: Найпоширеніші випадки, коли шахраї підробляють документи про зміну власника чи про зміну директора компанії. В якийсь момент власник компанії може виявити в реєстрі, що він вже не є власником. Тому що реєстратору або нотаріусу шахраї принесли пакет документів про нібито передачу реальним власником своєї частки іншій особі і про призначення іншого директора компанії. А сталось це тому, що реєстратор не перевіряє, чий це підпис стоїть в цих документах – будь хто може підписати ці папери. Реєстратор не повинен цього робити, бо він просто робить реєстраційну дію, а чи справжній підпис або печатка там стоїть – це не його клопіт. Так, це – кримінальне діяння. Але поки це буде виявлено, поки власник звернеться в поліцію і поліція почне щось робити, то до того часу всі активи компанії можуть бути продані. Теоретично, шахраїв можна буде відшукати, але в умовах, коли вся правоохоронна система працює неефективно і діє дуже повільно, то власник, у кращому випадку, отримає якесь кримінальне впровадження щодо якихось встановлених чи не встановлених осіб, але активів в нього вже не буде. Він може судитися, але це, знову ж таки, займає довгий час, багато ресурсів і тому подібне.
К: А скільки так справа може займати часу? Шість місяців, два чи три роки?
Михайло Гончарук: Все залежить від того, як далеко «пішли» активи, як їх переоформлювали, на скільки великі ці активи. Можливо, їх розділили, можливо – тричі продали, або ще й передали у заставу. Це буде залежати також від того, в якому суді розглядатиметься справа – в суді загальної юрисдикції чи в господарському суді. Треба також вирішити, які позови подавати, бо від цього багато чого залежить. В результаті, загалом це може тривати роками.
К: Невже для продажу активів шахраю достатньо отримати витяг з реєстру? Що взагалі для цього треба?
Михайло Гончарук: Все залежить від того, скільки часу буде у шахраїв і на скільки вони поспішають. Угода укладається у нотаріуса, завдання якого – оформити цю угоду. Перед цим беруться різного роду витяги, довідки, які свідчать, що це майно належить саме цій компанії, що воно не перебуває в обтяженні. І, в принципі, цього вже достатньо для укладення угоди. Як правило, покупець довіряє нотаріусу, оскільки обов’язок нотаріуса – перевірити приналежність об’єкту, що продається. Але якщо покупці залучають юриста, або мають власну юридичну службу, або ж у них є досвід, то вони повинні копати глибше: кому належав цей актив раніше, чи немає/не було яких-небудь обтяжень на актив. В такому випадку юристи перевіряють – чи немає щодо компанії-продавця якихось позовів чи судових рішень. У мене було кілька випадків, коли компанія хотіла продатися інвестору і в неї були якісь дрібні позови. Позови були просто на копійчані суми, але вони були змушені їх врегулювати і закрити, тому що інвестор відмовлявся вести розмову, допоки ці позови існують. Якщо покупець прискіпливо перевіряє об’єкт, більше шансів, що він знайде приховану інформацію, яку не знайшов нотаріус.
Я знаю випадок, коли покупець звернув увагу на те, що обтяження на об‘єкт, який був розташований у Київській області, було знято нотаріусом у Полтавській області. Покупець зателефонував тому нотаріусу, і почув, що той абсолютно нічого про це не знає. Вже пізніше з’ясувалось, що зняття обтяження було зроблено шляхом несанкціонованого доступу до реєстру. Ця перевірка утримала покупця від купівлі потенційно проблемного активу. А якби він просто звернувся до нотаріуса, той би тільки поверхнево перевірив і дав би угоду про купівлю на підпис.
К: Наскільки масові випадки несанкціонованого доступу шахраїв до реєстру компаній?
Михайло Гончарук: На сьогодні масового такого явища немає, це поодинокі випадки. І тільки потенційно судова практика зможе ці випадки виявити в майбутньому. Однак, окремі випадки свідчать що до реєстру є доступ у сторонніх осіб. Нещодавно Міністерство юстиції заявляло, що є пропозиції про видачу паперового документа, який підтверджує дані з реєстру.
К: Можливо, було дуже багато звернень від постраждалих, якщо Мінюст зробив таку заяву?
Михайло Гончарук: Моє особисте бачення: 100-відсоткового захисту бути в принципі не може. Тому що, наприклад, за кордоном рівень розвитку IT-технологій на кілька порядків вище, ніж у нас, але все одно – зламують і поштові скриньки, і реєстри. У нас для шахрайств є відповідне підґрунтя – криміналізованість суспільства і відсутність невідворотного покарання за злочин, коли, умовно кажучи, хтось сфальсифікував внесення змін до реєстру, а через місяць його вже затримали. На Заході розуміють, що якщо ти подібне зробив, то будеш нести відповідальність, а актив – повернеться власнику. У нас же шахрай може продати чужий об’єкт і шукати його будуть роками, якщо взагалі цією справою будуть займатись.
К: Що треба зробити, щоб унеможливлювати для шахраїв такі оборудки шахраям?
Михайло Гончарук: Найбільш впливовий важіль – невідворотність покарання! В нашій країні завжди буде існувати спокуса заволодіти майном чи активами в незаконний спосіб. Навіть якщо документи на право власності будуть у паперовому варіанті. Ми пам’ятаємо, що у нас були «чорні ріелтори», які підробляли документи і продавали чужі квартири, на які, до речі, були паперові документи. У мене був випадок, коли люди продали нерухомість, підробивши рішення Верховного суду. В той же час держава, роблячи кроки по додатковому захисту власності, не має створювати додаткових бар’єрів, щоб не було, наприклад, знову черг до державних реєстраторів. З іншого боку, власникам бізнесу і нерухомості можна порадити правильно структурувати свої активи, щоб було зрозуміло, що, де і кому належить. Очевидно, власникам треба здійснювати постійний контроль за власністю через відслідковування реєстру, вводити багаторівневе прийняття рішень, розпорошувати активи тощо. Можна вигадати багато різних схем в залежності від ситуації. Одним словом, просто треба слідкувати за своєю власністю.
Спілкувався Олександр Колосовський