Особливості відшкодування майнової шкоди за пошкодження вантажу

Вирішуючи питання щодо відповідальності перевізника  за пошкодження вантажу суди виходять с того, що згідно з частинами 1 – 3 ст. 909 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частини 1 та 2 ст. 307 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) визначають, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно з ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Частиною 4 ст. 314 ГК України встановлено, що у разі якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Відповідач (Перевізник) в порушення умов договору, ч. 1 ст. 924 ЦК України ч. 1 ст. 314 ГК України не забезпечив повного збереження вантажу під час його перевезення, який зазнав пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з транспортним засобом перевізника.

Незабезпечення Відповідачем збереження вантажу під час його перевезення означає про не належне виконання ним своїх зобов’язання перед Позивачем за договором перевезення вантажу і є підставою для застосування до Відповідача передбаченої умовами договору ч. 2 ст. 924 ЦК України ч. 3 та 4 ст. 314 ГК України відповідальності у вигляді відшкодування Позивачу заподіяної пошкодженням вантажу шкоди.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Відповідно до частин 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

З приведених вище норм чинного законодавства вбачається, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування майнової шкоди, необхідною є наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправність поведінки особи; наявність майнової шкоди; причинний зв’язок між протиправною поведінкою особи та заподіяною нею майновою шкодою; вина особи, що заподіяла майнову шкоду.

Отже особа, майну якої завдана шкода, вимагаючи її відшкодування, має довести три перші умови відповідальності, зокрема: протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду, наявність і розмір шкоди та причинний зв’язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою. Вина особи, яка завдала шкоду, презюмується та не підлягає доведенню особою, якій завдано збитки.

Заповніть форму

Наш менеджер з вами зв’яжеться якнайшвидше