Спадкові спори: актуальна судова практика ВС

Спадкові спори є одними із найскладніших у сфері цивільного права. В них стикаються як майновий інтерес на об’єкти спадщини, так й етичний інтерес з боку родичів спадкодавця. У процесі спадкування виникають спори між спадкоємцями, спадкоємцями і нотаріусом тощо.

Спадкові справи – тривалі та складні категорії справ, які потребують професійних навичок та знань юристів та адвокатів у галузі спадкового права.

В наш час судові спори пов’язані із спадщиною, змістом заповіту, строками спадкування є досить актуальними та поширеними. Тож ми пропонуємо до вашої уваги найцікавіші рішення Верховного Суду щодо інституту спадкування.

1. Необізнаність про заповіт є підставою для призначення додаткового строку для спадкування

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Колегія суддів Цивільного суду ВС залишила рішення судів попередніх інстанцій без змін, зазначивши, що строк для прийняття спадщини пропущено позивачем з поважних причин, зокрема у зв`язу з необізнаністю спадкоємця про наявність заповіту. Крім того, державний нотаріус, встановивши наявність заповіту, не вчинила жодних дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, не зробила виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у газеті.

Постанова Верховного Суду від 21.09.2020 у справі №130/2517/18

 

2. Заповіт, посвідчений службовою особою (нотаріусом) на тимчасово окупованій території, є нікчемним

Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», до зазначених населених пунктів належить місто Донецьк.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/або особами є недійсним і не створює правових наслідків.

До таких актів належить і спірний заповіт, посвідчений нотаріусом «Донецької Народної Республіки» Донецького міського нотаріального округу.

Отже, за висновком Верховного Суду, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спадкове майно за цим заповітом.

Постанова Верховного Суду від 28.08.2020 у справі №185/2052/19

3. Факт виявлення ознак тяжкого психічного розладу у спадкодавця не свідчить про його безпорадний стан, необхідний для усунення від спадщини

ВС КЦС зазначив, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин:

– ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання,

– перебування спадкодавця у безпорадному стані,

– потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Суд, підкреслив, що лише факт вияву у спадкодавця ознак тяжкого психічного розладу не може свідчити про безпорадний стан спадкодавця, оскільки безпорадний стан – це стан особи, у якому вона не може самостійно забезпечити свої життєві потреби, потребує стороннього догляду, допомоги і піклування.

Постанова Верховного Суду від 18.12.2020 у справі № 761/19573/15-ц

4. Завдана майнова шкода у недоговірному зобов`язанні підлягає успадкуванню
За умовами ч. 2 ст. 608 ЦК України припиняється смертю кредитора зобов’язання, що нерозривно пов’язане з особою кредитора.
Верховний суд зазначив, що при застосуванні буквального тлумачення ч. 1 ст. 1230 ЦК України можливий висновок, що спадкоємці набуватимуть лише право на відшкодування збитків завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях. Однак це не в повній мірі відповідало би нормам статей 60812181219 ЦК України, та суперечило б принципу справедливості, інакше в нерівному становищі опинялися спадкоємці кредитора-учасника договірного зобов`язання та спадкоємці кредитора-учасника недоговірного зобов`язання. Тому основним критерієм, при включенні таких прав до складу спадщини, повинно бути встановлено чи є право нерозривно пов`язаним із особою кредитора. Додатковим аргументом включення права на відшкодування шкоди у недоговірному зобов`язанні до складу спадщини вказує зміст ч. 1 ст. 1231 ЦК України, у якій передбачено перехід у спадщину обов`язку відшкодувати майнову шкоду у недоговірному зобов`язанні.

У справі, що переглядається, право на відшкодування шкоди безпосередньо не пов`язане з особою спадкодавця, не мають суто особистого характеру, а тому в спірних правовідносинах допускається правонаступництво.

Постанова Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 662/541/15-ц
5. Об’єкти незавершеного будівництва зведені без дозвільних документів, тобто із порушенням закону – НЕ успадковуються

Відповідно до ст.1218 ЦК – до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. При цьому спадкування це перехід прав і обов’язків від спадкодавця до спадкоємця ( ст. 1216 ЦК України).

ВС підкреслив, що лише у випадку коли будівництво об`єкта нерухомого майна здійснювалося згідно із законом, у разі смерті забудовника до завершення будівництва, його права та і обов’язки як забудовника входять до складу спадщини та успадковуються. Якщо закон був порушений і дозвільних та технічних документів на будівництво не було, то таке нерухоме майно слід вважати самочинно збудованим, а легалізувати його через правову процедуру успадкування неможливо.

Постанова Верховного Суду від 09.06.2020 у справі № 347/2273/17

6. Право довічного успадковуваного володіння земельними ділянками може успадковуватись 

ВП ВС застосувала практику ЕСПЛ, а саме висновки, викладені у рішеннях «Брумареску проти Румунії», «Кантоні проти Франції», «Вєренцов проти України» та «S. W. проти Сполученого Королівства» та зазначив, що дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Одночасно до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння.

Постанова Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 368/54/17

7. Державна реєстрація не є способом набуття права власності

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд вказав, що державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

У даній справі, сам лише факт здійснення реєстрації права власності на садовий будинок в 2010 році, за умови його побудови у 1983 році, за час шлюбу, не може бути підставою для набуття його в спільну сумісну власність в шлюбі.

Постанова Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 363/4852/17

Юридичний супровід потрібен не лише для того, щоб оформити документацію за усіма правилами. Нерідко між спадкоємцями виникають суперечки щодо отримання спадщини. В таких випадках адвокат допоможе відстояти ваші інтереси у суді, сприятиме досягненню компромісу у спадкових справах.

АБ «Гончарук та партнери» – це професійна юридична консультація з спадкового права, супроводження судових спорів між спадкоємцями, позовна заяву визнання права власності на спадщину, позовна заява щодо визнання недійсним заповіту, вирішення спорів щодо вимог кредиторів спадкодавця.

Стажерка АБ «Гончарук та партнери» Анна Піскуровська

 

Заповніть форму

Наш менеджер з вами зв’яжеться якнайшвидше