Строки оскарження в податкових спорах: нові орієнтири після рішення Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2025 (справа № 500/2276/24)

Дотримання строків оскарження у податкових спорах є ключовою умовою ефективного захисту прав платників податків. Навіть правомірна позиція може залишитися без розгляду, якщо позов подано із пропуском процесуального строку.

Тривалий час судова практика демонструвала різні підходи до визначення строків звернення до адміністративного суду у справах щодо податкових повідомлень-рішень. Колізія між положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) та Податкового кодексу України (ПКУ) призводила до правової невизначеності.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 (реєстраційний № 128993275) поставлено крапку в цьому питанні — визначено, які саме норми слід застосовувати, а також чітко розмежовано строки звернення до суду та строки давності.

Невизначеність правового регулювання

Платники податків часто опинялися у ситуації, коли не могли однозначно встановити, який строк застосовується для звернення до суду — загальний (6 місяців за КАСУ) чи спеціальний (1 місяць за ПКУ). У результаті навіть формальне порушення строку призводило до залишення позову без розгляду, незалежно від суті спору.

Ризик втрати права на захист

Пропуск строку звернення до суду фактично позбавляє платника можливості відстояти свої інтереси, навіть якщо дії контролюючого органу були неправомірними. Тому правильне визначення процесуального строку — не технічне питання, а основа побудови стратегії податкового захисту.

Єдність судової практики після рішення ВП ВС

Постанова Великої Палати ВС від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 стала ключовою в уніфікації практики. Суд підтвердив, що пункт 56.19 статті 56 ПКУ є спеціальною нормою, яка має перевагу перед частиною четвертою статті 122 КАСУ, якщо податкове рішення вже оскаржувалося в адміністративному порядку.

Строки оскарження: систематизація та судова практика

При визначенні строків важливо розрізняти процесуальний строк — час, протягом якого платник має право звернутися до суду, — та строк давності, який окреслює межі збереження права вимоги, але не гарантує поновлення процесуального строку.

Якщо адміністративне оскарження не проводилось, застосовується загальний шестимісячний строк, визначений частиною другою статті 122 КАСУ. Перебіг строку починається з моменту, коли платник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У цьому випадку стаття 102 ПКУ (1095 днів) застосовується лише як строк давності, а не як процесуальний строк для подання позову.

Якщо ж податкове повідомлення-рішення попередньо оскаржувалося в адміністративному порядку, діє спеціальний строк — один місяць відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПКУ. Відлік цього строку починається з наступного дня після отримання рішення за результатами розгляду скарги. Велика Палата ВС прямо зазначила, що п. 56.19 ПКУ має пріоритет перед ч. 4 ст. 122 КАСУ, оскільки є спеціальною нормою.

Стаття 102 ПКУ встановлює загальний строк давності — 1095 днів (три роки) для проведення перевірок і визначення грошових зобов’язань. Велика Палата роз’яснила, що цей строк не є процесуальним для подання позову, а лише визначає межі збереження права вимоги. Тобто навіть у межах 1095 днів платник зобов’язаний дотриматися процесуального строку звернення — одного або шести місяців відповідно до обставин.

Приклад із судової практики

У справі № 500/2276/24 платник отримав рішення за результатами адміністративного оскарження 19 січня 2024 року, а позов подав 16 квітня 2024 року. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у розгляді через пропуск строку, і Велика Палата погодилася з цими висновками: строк у один місяць сплив 20 лютого 2024 року, отже, позов було подано із запізненням. Посилання позивача на колізію між КАСУ та ПКУ не визнано поважною причиною пропуску строку.

Практичні рекомендації

  1. Якщо адміністративного оскарження не було — звернення до суду можливе протягом шести місяців (ч. 2 ст. 122 КАСУ).
  2. Якщо адміністративне оскарження здійснено — строк подання позову становить один місяць (п. 56.19 ст. 56 ПКУ).
  3. Строк у 1095 днів (ст. 102 ПКУ) — це строк давності, а не процесуальний строк.
  4. Пропуск строку допускає подання заяви про його поновлення, але суд оцінює поважність причин індивідуально.
  5. Для уникнення процесуальних ризиків варто фіксувати дату отримання податкового рішення, розпочинати підготовку позову без зволікань і документально обґрунтовувати кожну процесуальну дію.

Рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 500/2276/24 встановило чіткі орієнтири для практики. Відтепер застосування строків оскарження не може бути довільним, а платники податків мають точне розуміння меж свого права на судовий захист.

Дотримання строків є запорукою успіху у податковому спорі. Правова позиція Великої Палати Верховного Суду є однозначною: якщо платник податків скористався адміністративним оскарженням податкового повідомлення-рішення, звернення до суду має відбутися протягом одного місяця після отримання рішення за скаргою.

Як адвокати, ми наполегливо рекомендуємо платникам податків:

  1. Діяти негайно — не чекати останнього дня, оскільки процесуальні строки є суворими.
  2. Фіксувати дати отримання ППР та рішень за адміністративною скаргою.
  3. Використовувати спеціальні норми ПКУ при судовому оскарженні після адміністративної процедури, орієнтуючись на місячний строк.

Враховуючи динаміку законодавства та судової практики, своєчасне звернення до фахівців — найкращий спосіб уникнути фатальних процесуальних помилок.

Матеріал підготовлено з інформаційною метою. Текст не є юридичною консультацією та не створює адвокатських зобов’язань. Для отримання індивідуальної поради зверніться до адвоката.

Заповніть форму

Наш менеджер з вами зв’яжеться якнайшвидше