Відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов’язаної сторони.

Такий висновок міститься в Постанові ВСУ від 23 березня 2016 р.

В справі, яка переглядалась ВСУ встановлено, що при складанні товарно-транспортної накладної відправник фізична особа-підприємець погодився з умовами разового договору, розміщеними на офіційному сайті http://novaposta.ua та відповідно засвідчив, що ознайомлений з умовами надання послуг ТОВ «Нова пошта».

Вантаж по цій накладній відправник передав для перевезення у запакованому стані в картонному пакуванні без надання його представнику ТОВ «Нова пошта» для перевірки на цілісність.

При отриманні вантажу між представником ТОВ «Нова пошта» та Позивачем було складено акт приймання-передачі від 28 січня 2012 року, який скріплено підписами сторін. У цьому акті не зазначено, що упаковка вантажу пошкоджена; даних про наявність будь-яких слідів механічного впливу на зовнішній поверхні пакування вантажу у відповідній графі акту сторонами не вказано; стан вантажу – пошкоджений (тріщина).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій, керувалися статтею 917 ЦК України, Правилами та умовами публічної оферти про надання транспортно-експедиторських послуг та встановивши, що вантаж було прийнято в непошкодженій упаковці, яка не відкривалася, і в непошкодженій упаковці доставлено отримувачу, без жодних слідів механічного впливу, з чим погодився отримувач, підписавши акт приймання-передачі, дійшли до висновку про відсутність зобов‘язання по відшкодуванні шкоди.

В свою чергу ВСУ зазначено, що правовідносини, що виникають з перевезення вантажу регулюються главою 64 ЦК України.

Відповідно до статті 924 цього Кодексу перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов’язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Пошкодження вантажу — це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій).

Стаття 924 ЦК зберігає раніше прийняті в цивільному праві України принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (частина перша статті 924 ЦК) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (частина друга статті 924 ЦК). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Крім того, він також зобов’язаний  доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов’язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками:

1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов’язку усунення зазначених обставин;

2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Пунктом 3.1 Публічної оферти про надання транспортно-експедиторських послуг відправник відповідає за всі негативні наслідки, які можуть статися з відправленням в процесі його транспортування та доставки, за умови відсутності належної упаковки відправлення або необхідних знаків спеціального маркування.

А пунктом 6.3 вказаної оферти сторони договору погоджуються про те, що якщо сторонами при видачі вантажу буде виявлено пошкоджений вантаж, якого не вистачає в цілій (неушкодженій) упаковці, відповідальність за будь-які пошкодження, нестачу або відсутність вантажу в середині упаковки, покладається на відправника.

Зазначені умови Публічної оферти є умовами договору, оскільки обов‘язок доведення вини міститься тільки у нормах статті 924 ЦК України.

Переважному застосуванню підлягають саме норми статі 924 ЦК України, в частині обов‘язку доведення вини, оскільки зазначена стаття передбачає підстави звільнення перевізника від відповідальності.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов’язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.