20 березня 2026 року Об’єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховний Суд сформулювала важливу правову позицію у справі № 910/8181/24 щодо вибору належного способу захисту у відносинах поставки.
Суд дійшов висновку: вимога зобов’язати покупця прийняти товар у випадку, коли фактична поставка не відбулася, є неефективною і не забезпечує реального захисту права постачальника.
Суть спору
Позивач звернувся до суду з вимогою зобов’язати покупця прийняти товар за договором поставки, укладеним за результатами публічної закупівлі. Обґрунтуванням слугувала норма про примусове виконання зобов’язання в натурі.
Суди першої та апеляційної інстанцій підтримали цю позицію, виходячи з того, що:
– договір прямо покладає на покупця обов’язок прийняти товар;
– відсутність заявок від покупця не звільняє його від виконання зобов’язання;
– постачальник має право вимагати виконання в натурі.
Позиція Верховного Суду
Об’єднана палата не погодилася з таким підходом і звернула увагу на ключове:
спосіб захисту має бути ефективним, тобто таким, що реально відновлює порушене право.
Суд встановив, що:
фактична мета позивача полягала у отриманні оплати за товар, який не був поставлений;
покупець не направляв заявки, а отже товар не був переданий;
заявлена вимога не містить механізму реального виконання.
У зв’язку з цим вимога про зобов’язання прийняти товар була визнана неналежною.
Який спосіб захисту є правильним
Суд чітко визначив, що у подібних правовідносинах ефективними способами захисту є:
1) стягнення вартості товару, який підлягав поставці за договором;
2) відмова від договору (у частині невиконаних зобов’язань);
3) відшкодування збитків, завданих невиконанням договору (включаючи витрати на виробництво або придбання товару).
При цьому вимога про відшкодування збитків може заявлятися як окремо, так і разом з іншими вимогами.
Правова логіка рішення
Суд виходив із положень цивільного законодавства щодо:
належного виконання зобов’язань;
наслідків їх порушення;
договору купівлі-продажу та обов’язку оплати товару.
Ключовий акцент — відповідність способу захисту змісту порушеного права. Якщо кінцева мета — отримання грошей, то вимога має бути спрямована саме на грошове стягнення, а не на формальне виконання дії, яка фактично не призведе до результату.
Практичне значення
Ця позиція має суттєве значення для бізнесу, особливо у сфері публічних закупівель та довгострокових поставок:
– постачальникам варто уважно обирати спосіб судового захисту;
– формальне право вимагати виконання в натурі не гарантує позитивного рішення;
– суд оцінює не лише наявність порушення, а й ефективність обраного способу захисту.
Висновок
Об’єднана палата КГС ВС фактично закріпила підхід, за яким у спорах щодо непоставленого товару ключовим є не сам факт порушення, а правильна юридична стратегія його захисту.
Неефективно обраний спосіб захисту може призвести до відмови у позові навіть за наявності очевидного порушення з боку контрагента.
*Матеріал підготовлено на підставі постанови Об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2026 у справі № 910/8181/24.