Внесення компанії до списку ризикових –  означає автоматичне блокування всіх податкових накладних і неминуче оскарження кожної відмови реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість.

Адміністративне або судове оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної – один із шляхів відновлення порушеного права компанії.
Однак, перед тим як починати оскаржувати, необхідно з’ясувати причини такого блокування.

Причини, з яких блокують накладні
До «групи ризику» відносять платників, які перебувають у процедурі банкрутства, фактично знаходяться невідомо де, а юридичною адресою є місця масової реєстрації; враховується «податкова історія» засновників та додаткові чинники – наприклад, мала кількість працюючих (до 5 осіб) та вартість основних фондів менше 10 тис. грн. або фактична їх відсутність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. № 1165 з 1 лютого 2020 року оновили критерії ризиковості платника податку. Так, чимало податкових накладних заблоковано, а підприємців визнано ризиковими, відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Цей пункт ризиковості, передбачає віднесення підприємства до ризикових платників податку на додану вартість у зв’язку із наявністю у контролюючих органів інформації про проведення ризикових операцій підприємством. У свою чергу, до ризикових операцій може бути віднесено операції із контрагентом.

Підставою для блокування ПН може бути включення підприємства до списку ризикових платників податків або визнання операції як ризикової.

Що робити для виключення компанії з переліку ризикових платників податків
Вже згадана Постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. № 1165 передбачає алгоритм, за яким «ризиковий»платник  податків може довести, що його діяльність є асолютно нормальною.

Для цього платник податків, якого безпідставно було включено до переліку ризикових платників, має підготувати та подати до контролюючого органу пояснення про виключення із переліку ризикових платників податків, в якому обов’язково зазначити:
1) реєстраційні дані платника податків: повне найменування платника податків; відомості про керівника (директора); адресу засновника (учасника); розмір статутного капіталу; дату формування статутного капіталу;
2) опис господарської діяльності: вид економічної діяльності за КВЕД; кількість на підприємстві штатних одиниць та їх найменування; фактичне місцезнаходження виробничих потужностей/місце здійснення господарськогої діяльності (надати відповідні підтверджуючі документи) тощо;
3) пояснення щодо операцій з «проблемними» контрагентами, які зазначені в рішенні контролюючого органу про віднесення до переліку ризикових платників податків;
4) інші пояснення та документи, що можуть підтвердити реальність здійснення господарських операцій платника податків.

На перший погляд, все виглядає досить просто. Однак, при підготовці пояснень доцільно ретельно підійти до обгрунтування своєї позиції, надати релевантні документи, не переобтяжуючи пояснення зайвою інформацією.