Подружжя розлучилося або перестало жити разом багато років тому. Одному залишилася квартира, машина, будинок або частка у них, а другий колишній партнер зник з життя і не заявляє про свої права на майно. Виникає питання: чи можна оформити його частку через набувальну давність?
У цій статті адвокати Honcharuk Partners пояснюють, коли набувальна давність на частку колишнього чоловіка або дружини справді працює, чому люди плутають її з позовною давністю на поділ, і чому суди відмовляють у більшості таких позовів.
Пастка на самому початку:
Позовна давність на поділ спільного майна подружжя і набувальна давність на частку – це два різних інститути з різними строками, підставами і наслідками. Плутанина в позові веде до відмови суду навіть тоді, коли фактичні обставини були на боці позивача.
Так, але у рідкісних випадках. Стаття 344 Цивільного кодексу не забороняє це для колишнього подружжя. Проте суди застосовують жорсткі вимоги, і більшість позовів програються – переважно через неправильно сформульовану позицію.
Реальні сценарії, де перспектива є:
Це головна причина відмов у таких справах. Люди вибирають не той шлях, і суд відхиляє позов не через слабкі докази, а через неправильно поставлену вимогу.
Позовна давність (ст. 257 ЦК) – 3 роки. Це строк, у який можна звернутися до суду з позовом про поділ спільного майна. Рахується з моменту, коли ви дізналися про порушення свого права. Прострочили – відповідач заявить про сплив давності, суд відмовить у поділі. Сам позов про поділ – «поверніть мені мою частку зі спільного».
Набувальна давність (ст. 344 ЦК) – 10 років. Це не про поділ. Це про те, що ви 10 років користуєтеся часткою колишнього партнера як своєю власною (а не як спільною), а він за цей час не проявився. Ви кажете суду: «його частка стала моєю через набувальну давність».
Практичний висновок: якщо строк на поділ пропущено, а партнер зник понад 10 років тому, набувальна давність може бути єдиним варіантом. Але позов треба формулювати НЕ як «поділ», а як «визнання права власності за набувальною давністю». Одна помилка у формулюванні – і суд відмовляє навіть за сильних фактичних обставин.
Добросовісність. У момент, коли ви почали володіти часткою як своєю (а не як спільною з партнером), ви не знали і не могли знати, що партнер претендуватиме. Типова ситуація: розлучення оформили, партнер виїхав, претензій не пред’являв, зв’язок втрачено. Через якийсь час ви перестали сприймати частку як спільну. ВС у справі № 761/44099/21 нагадав: важлива добросовісність на момент початку володіння, а не потім.
Відкритість. Ви користувалися часткою відкрито: платили ВСІ комунальні як власник, робили ремонт, живете у квартирі, здаєте її в оренду. Сусіди, ЖЕК, ОСББ – усі знають, що це фактично «ваша квартира».
Безперервність. 10 років без перерв. Перервати строк можуть: повернення колишнього партнера з наміром претендувати, поновлення платежів з його боку, візит з листом, заява про згоду на використання майна.
Строк 10 років. Рахується не з розлучення, а з дня, коли ви фактично почали володіти часткою як своєю. Якщо після розлучення ви ще 5 років обговорювали з партнером продаж квартири і платили пропорційно, 10-річний строк починається пізніше – з моменту, коли обговорення припинилися.
Найпоширеніша ситуація, у якій позов має реальну перспективу. Подружжя розлучилося у 1998-2005 роках, у власності залишилася квартира, зареєстрована на одного з подружжя (або спільно), другий партнер виїхав за кордон або в інший регіон і жодного разу за 15-20 років не з’явився, не платив, не звертався.
Для такого позову важливо:
Ситуація складніша. Оскільки шлюб офіційно існує, все майно, набуте у ньому, за законом вважається спільною власністю (ст. 60 СК). Майно, набуте після фактичного припинення спільного життя, може вважатися особистим (ст. 57 СК).
Щоб набувальна давність спрацювала, треба довести:
На практиці суди дивляться на такі позови обережно. Ст. 60 СК каже, що все майно у шлюбі – спільне. Тому найкращий шлях: спочатку офіційно оформити розлучення через РАЦС або суд, і вже після цього заявляти набувальну давність. Без оформленого розлучення перспектива дуже низька.
Це найтонкіше місце у справах цієї категорії. Ключова вимога набувальної давності – володіти чужим майном як своїм. Але у ситуації подружжя, коли обидва партнери мають частку, дуже важко довести, що Ви володіли часткою партнера, а не спільним майном загалом.
Реальний кейс з практики Honcharuk Partners:
Принцип працює однаково незалежно від того, хто є другим співвласником: колишнє подружжя, спадкоємець, попередній родич. Кейс з нашої практики (2024): клієнтка була власницею 5/6 частин квартири, решта 1/6 належала попередньому співвласнику без встановлених спадкоємців. Протягом майже 20 років клієнтка одноосібно володіла всією квартирою, платила комунальні, робила ремонт, ніхто не претендував на 1/6. Позов про визнання права власності на 1/6 за набувальною давністю – відмова. Суд не побачив окремого добросовісного заволодіння 1/6 як самостійним об’єктом: клієнтка продовжувала користуватися часткою, що фізично була частиною тієї самої квартири, якою вона вже володіла на 5/6. Урок для справ подружжя: недостатньо доводити, що колишній партнер зник і Ви живете у квартирі. Треба показати конкретні дії, які свідчать про заволодіння саме часткою партнера як самостійним об’єктом (окремі рахунки на цю частку, окремі договори, окремі юридичні дії).
Практичний висновок: у позовах про частку колишнього подружжя треба чітко розмежувати Вашу власну частку і частку партнера, показати конкретні дії, що свідчать про заволодіння саме часткою партнера як окремою.
Якщо колишній партнер помер, а ви користуєтеся часткою і після його смерті, перевірте альтернативний шлях – фактичне прийняття спадщини. Ст. 1268 ЦК каже: якщо ви жили з померлим на день смерті або протягом 6 місяців після смерті вжили заходів для збереження майна (платили за квартиру, робили ремонт), – вважається, що ви прийняли спадщину.
Важливо: колишнє подружжя автоматично не наслідує один одного (ст. 1261 ЦК). Але якщо після розлучення ви відновили сімейні стосунки без нового шлюбу, або є спільні діти, – ситуація стає складнішою і може вирішуватися саме через спадщину.
Порядок дій: перед позовом про набувальну давність з’ясуйте, чи є у партнера спадкоємці і чи оформили вони спадщину. Якщо оформили – набувальна давність не спрацює: майно вже перейшло їм. Якщо не оформили і строк давно минув – можна поєднати два позови: про непринятість спадщини і про набувальну давність.
Позов подається до районного суду за місцезнаходженням спірного нерухомого майна. Для рухомого майна (авто, коштовності) – за місцем проживання позивача.
Відповідачі: колишній чоловік або дружина (якщо відомо місце перебування), його спадкоємці (якщо помер), місцева територіальна громада або орган реєстрації (якщо ніхто не заявляє прав).
Мінімальна доказова база:
Судовий збір: 1% від вартості частки, на яку Ви претендуєте, але не менше одного прожиткового мінімуму. Оцінка вартості частки – обов’язкова.
Володіння часткою як спільною – НЕ підстава для набувальної давності. Велика Палата ВС у справі № 910/17274/17 (13.05.2019) визначила: доки ви користуєтеся часткою як частиною спільного майна, це «титульне» володіння. Треба довести момент, коли ви почали володіти нею саме як своєю особистою.
Нероздільне майно поділити не можна. ВС у справі № 712/6765/23 (10.06.2026) підтвердив: якщо об’єкт за своєю природою неможливо поділити, суд не буде виділяти частку. Перед позовом варто з’ясувати: чи можна виділити частку в натурі, чи йдеться лише про грошову компенсацію.
Не переплутайте позовну давність і набувальну. ВС неодноразово скасовував рішення нижчих судів, де застосовували ст. 344 ЦК замість позовної давності або навпаки. Правильна кваліфікація фактів – половина успіху.
Позов можливий – але лише при повній ізоляції партнера. Якщо ви доводите, що партнер зник 10+ років тому і не проявляв жодних претензій, суди у виняткових випадках задовольняли такі позови.
П: Я 20 років живу у квартирі після розлучення, колишній чоловік ніколи не з’являвся. Чи можу оформити його частку через набувальну давність?
В: Теоретично так, якщо доведете: розлучення офіційно оформлено, колишній чоловік не проявляв жодних претензій весь строк, Ви одноосібно платили за квартиру як власниця (а не як користувачка спільною), сусіди підтверджують. Практично суди відмовляють часто, тому попередній аудит доказової бази з адвокатом є обов’язковим.
П: У чому різниця між позовом про поділ майна і позовом про набувальну давність на частку?
В: Поділ майна – це виділ Вашої частки як титульного співвласника у спільній сумісній власності (строк 3 роки з моменту порушення права). Набувальна давність – це первинне набуття права власності на чужу частку через 10 років добросовісного і відкритого володіння нею як своєю. Різні підстави, різні докази, різні строки.
П: Строк на поділ давно пропущено. Чи має сенс іти через набувальну давність?
В: Так, якщо є 10 років фактичного одноосібного володіння часткою партнера саме як своєю, і партнер жодним чином не проявляв себе. Це один із небагатьох сценаріїв, де набувальна давність справді працює.
П: Шлюб не розірваний офіційно, але живемо окремо 15 років. Чи можу претендувати на його частку через набувальну давність?
В: Ситуація складна. Стаття 60 СК створює презумпцію спільної власності на все майно у шлюбі. Правильний шлях – спочатку оформити припинення шлюбу через РАЦС або суд, а вже потім заявляти набувальну давність. Без цього перспектива низька.
П: Колишня дружина/чоловік помер(-ла), спадщину ніхто не оформив. Що робити?
В: Спочатку перевірити, чи є спадкоємці і чи не оформили вони спадщину пізніше. Якщо ні і термін пройшов, можна поєднати позов про визнання спадщини непринятою і позов про визнання права власності за набувальною давністю. Це складна конструкція, її треба будувати з адвокатом.
П: Скільки коштує позов про набувальну давність на частку?
В: Судовий збір – 1% від вартості частки, на яку Ви претендуєте. Для 1/2 квартири вартістю 2 млн грн це 10 000 грн. Плюс оцінка (2 000-4 000 грн), витрати на адвоката. Якщо позов задоволений, судові витрати можуть бути стягнуті з відповідача.
П: Чи потрібен адвокат у таких справах?
В: Дуже бажаний. Це одна з найскладніших категорій позовів: тут поєднуються норми ЦК (ст. 344), СК (ст. 60, 68, 72), правила про позовну давність. Неправильна кваліфікація фактів або форма позову веде до відмови навіть при сильних фактичних обставинах.
Позови про набувальну давність на частку подружжя – рідкісна і найскладніша категорія справ у цьому кластері. Адвокати Honcharuk Partners чесно оцінять Вашу ситуацію, розмежують позовну давність і набувальну, і скажуть, у якому напрямку є перспектива: поділ, спадщина, набувальна давність або поєднання позовів.
Читайте також:
Матеріал підготовлено адвокатами Honcharuk Partners для загального інформування. Кожна ситуація має індивідуальні особливості, зверніться за консультацією.