В українській правозастосовній практиці питання співвідношення мораторію та санкцій неодноразово ставало предметом судових спорів. Аналіз останніх рішень Верховного Суду демонструє чітку позицію: режим мораторію та режим санкцій — це два самостійні правові інструменти, які не застосовуються автоматично один до одного.

Мораторій
Постанова КМУ № 187 від 03.03.2022 запровадила тимчасову заборону на виконання певних грошових та інших зобов’язань на користь визначеного кола осіб. Ця заборона не припиняє права кредитора, але обмежує його реалізацію на час дії мораторію. Для визначення, чи поширюється мораторій на конкретну особу, суди аналізують виключно критерії, передбачені у самій постанові.

Санкції
За ст. 5 Закону України «Про санкції», рішення про обмежувальні заходи (санкції) ухвалює РНБО України та вводить у дію Президент України своїм указом. Лише таке рішення є підставою для застосування персональних санкцій.

Висновки судів

Верховний Суд неодноразово підтвердив, що:

1. Накладення санкцій не означає автоматичного застосування мораторію.
2. Мораторій не поширюється автоматично на всіх підсанкційних осіб.
3. Для застосування мораторію необхідно довести, що особа відповідає критеріям, прямо визначеним Постановою КМУ № 187.
4. Листи або висновки органів державної влади самі по собі не є належним і достатнім доказом для підтвердження наявності підстав застосування мораторію, якщо вони не підтверджуються іншими доказами.
5. Відсутність особи у санкційних списках та відсутність ознак, визначених постановою про мораторій, означає, що обмеження не застосовуються.

Практичне значення

Для бізнесу та банківського сектора це розмежування критично важливе. Невірне ототожнення санкцій та мораторію може призвести до:

• неправомірної відмови у виконанні зобов’язань;
• судових спорів і стягнення коштів через примусове виконання;
• додаткових фінансових санкцій та репутаційних втрат.

Висновок: при оцінці можливості виконання зобов’язань у період дії санкцій та мораторіїв необхідно чітко визначати правовий режим, що застосовується, та перевіряти наявність підстав для його поширення згідно з конкретними нормативними актами.