Українське законодавство передбачає широкий спектр дій для колишнього працівника чи робітника у разі незаконного звільнення чи не виплати заробітної плати. В юриспруденції існує два шляхи вирішення трудових спорів – це досудове та судове вирішення. Що стосується судового розгляду трудових спорів, то звернутися з позовом про порушення трудових прав може будь-яка особа, яка вважає, що її права порушили.

При звільненні перш за все Ви повинні з’ясувати деякі загальні моменти, а саме:

1. У чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом Вашого звільнення.
2. Чи могло воно бути основою для розірвання трудового договору за пп. 3, 4, 7 ст. 40 КЗпП.
3. Чи дотримані вимоги ст.147-1 (Органи, правомочні застосовувати дисциплінарні стягнення), ст.148 (Строк для застосування дисциплінарного стягнення) й ст.149 (Порядок застосування дисциплінарного стягнення) КЗпП.
4. Чи не порушенні строки розрахунку при звільненні (ст.116 КЗпП).
5. Чи видана Вам вчасно і належним чином оформлена трудова книжка.

Незалежно від підстав звільнення існують такі, за яких звільнення недопустиме: в період тимчасової непрацездатності (крім підстав, визначених у п. 5 ст. 40 КЗпП), а також у період перебування у відпустці. При цьому йдеться про щорічні основні, додаткові та інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку. Розірвання трудового договору з ініціативи власника суд визнає необґрунтованим, якщо в день звільнення працівникові видано листок непрацездатності (довідку в установлених законодавством випадках). Ці правила не поширюються на випадки повної ліквідації підприємства. Крім того, звільнити працівника з підстав, передбачених пунктами 1, крім випадку ліквідації підприємства, організації, установи (далі — підприємство), 2–5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП, можна лише за попередньою згодою профспілкового органу, якщо він створений на підприємстві.

Про звільнення працівник повідомляється наказом (розпорядженням) під розписку. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, відбувається в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. У разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові також виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, оскільки це перешкоджає подальшому працевлаштуванню.

Досудовий метод набагато ширший і полягає у зверненні до різноманітних організацій. Працівник задля свого поновлення на роботі може звернутися до працедавця з вимогою добровільно поновити на роботі. Найкраще це робити у письмовому зверненні, в якому також повідомити про можливі негативні наслідки для працедавця щодо незаконного звільнення.

Також досить ефективним є письмова заява в прокуратуру щодо порушення трудових прав та до територіальної державної інспекції праці для проведення перевірки додержання законодавства про працю. Звичайно, це все варто робити, якщо звільнення з роботи дійсно відбувалося із порушенням законодавства.

У випадку, якщо Ви вважаєте, що Ваше звільнення з роботи, незалежно від підстав припинення трудового договору або переведення на іншу роботу, є незаконним, то в першу чергу Вам потрібно звернутися до особи, яка порушила Ваші права, з вимогою добровільно поновити Вас на попередньому місці роботи. Одночасно можна звернутися до Прокуратури зі скаргою щодо порушення ваших трудових прав та до відповідної територіальної державної інспекції праці для проведення перевірки додержання законодавства про працю на вашому підприємстві.

У разі, якщо це не подіяло, Ви маєте право протягом одного місяця з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки на основі статей 232 та 235 Кодексу законів про працю (КЗпП), звернутися до суду з позовом про поновлення на роботі й оплату за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання менше оплачуваної роботи. У разі пропуску цього строку з поважних причин, суд може ці строки поновити (стаття 234 КЗпП).

Також у судовому порядку ви можете вимагати відшкодування моральної шкоди у разі, якщо порушення ваших законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від Вас додаткових зусиль для організації свого життя (стаття 2371 КЗпП).

Якщо суд прийме рішення про поновлення Вас на роботі й оплату вимушеного прогулу, то воно підлягає негайному виконанню. Копія цього рішення повинна видатись Вам одразу, після прийняття судом рішення для пред’явлення його роботодавцю, який зобов’язаний видати наказ про Ваше поновлення на роботі й оплатити вимушений прогул. Якщо роботодавець відмовляється видати відповідний наказ і допустити Вас до роботи з наступного дня після винесення рішення, то, зазвичай, проводиться примусове виконання рішення суду за допомогою державного виконавця.