Фабула справи

Позивачка звернулася до суду з позовом, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавицею однією сім`єю на час відкриття спадщини та визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом.

За життя померла склала заповіт, яким після смерті заповіла все своє майно позивачці та її сестрі. Заповіт було посвідчено державним нотаріусом

До смерті спадкодавиці, позивачка забрала її до себе і доглядала її. Після смерті спадкодавиці, позивачка виявила документи на земельну ділянку, яка належала бабусі. Звернувшись до нотаріуса вона отримала пояснення, що проживаючи разом із спадкодавицею, особа вважається такою що прийняла спадщину, якщо не відмовиться від неї протягом 6-ти місяців. Сестра в свою чергу відмовилась у прийнятті спадщини, і не мала заперечень щоб позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину.

Після спливу часу та звернення позивачки до нотаріуса, остання відмовила у вчиненні нотаріальної дії (у прийнятті заяви) у зв’язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Докази у справі

Перелік доказів, яким позивачка доводила, що померла проживала з нею: ​

Для доведення факту проживання з померлою у справі було зібрано ряд доказів, серед яких:

1) акт про фактичне проживання, складений представником територіального комітету згідно з поясненнями сусідів;​

2) довідка про факт перебування спадкодавиці перебувала на обліку в місцемму органі Пенсійного фанду України та отримання відповідної пенсії

​3) накладна про оплату вартості ритуальних послуг (як доказ спільного проживання )

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Розглядаючи справу, суд дійшов висновку, що позивач неправильно обрала спосіб судового захисту, оскільки обраний позивачем спосіб захисту та позовні вимоги, які вона просить задовольнити, не відповідають встановленим судом обставинам справи, зокрема, позивач не зверталась до суду з вимогою про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, хоча з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії чітко вбачаються перешкоди у оформленні спадкових прав позивача у нотаріальному порядку саме у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини суд вважав передчасними.

Висновок Верховного Суду:

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Оскільки сестра позивачки спадщину після бабусі у порядку й у строки, визначені законом, не прийняла – її частина у спадщині за заповітом переходить до позивачки відповідно до ч. 1 статті 1275 ЦК України.

Встановивши, що позивачка постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини та як спадкоємець за заповітом у встановлений статтею 1270 ЦК України строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подала, тобто є такою, що прийняла спадщину після померлої.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку. У даній справі перешкодою була відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії – обраний позивачем спосіб захисту є належним, а отже позов підлягає задоволенню.

Справа ВС № 227/3750/19 від 22.09.2021 р.