Проект Цивільного процесуального кодексу потребує детального обговорення та аналізу. Деякі його положення можуть ускладнити доступ до правосуддя для багатьох категорій позивачів.

Зокрема, мова йде про відшкодування витрат на правову допомогу.

Стаття 138 нового проекту ЦПК України присвячена витратам на професійну правничу допомогу та порядку їх відшкодування.

Так, згідно частиною першої цієї статті витрати пов’язані з правничою допомогою адвоката, як і раніше, нестимуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Ці витрати, за результатами розгляду справи, підлягатимуть розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягатимуть розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначатиметься згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюватиметься згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, в статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи повинен буде подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті встановлюється, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання стороною вимог щодо співмірності витрат, суд за клопотанням іншої сторони, може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В такому разі, обов’язок доведення неспівмірності витрат покладатиметься на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Що стосується витрат фізичних осіб, пов’язаних з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, то їх нестимуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Неприємною новелою є ст. 135 проекту нового ЦПК України, відповідно до якої суд може зобов’язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов’язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).

Статтею визначено, що у разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу суд за клопотанням відповідача має право залишити позов без розгляду.

І зовсім шокуючою є стаття 136 проекту ЦПК, яка надає суду право застосувати як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов’язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв’язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:

• позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або
• позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження  майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Зазначені норми фактично встановлять майновий ценз для позивачів – осіб, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів. В сукупності з іншими приписами проекту доступ до правосуддя громадяням буде суттєво обмежено.