Вчинення виконавчого напису нотаріусом на борговому документі та пред’явлення його до виконання є дієвим способом захисту цивільних прав кредитора (стягувача) щодо стягнення з боржникав позасудовому порядку  грошових сум, або витребування майна. Саме такий шлях допомагає кредиторам уникнути довготривалих судових проваджень, проте існують випадки, які дають підстави вважати виконавчий напис нотаріуса недійсним, нижче розглянемо деякі з них:

1. Чи є відсутність у виконавчому написі нотаріуса строку за який провадиться стягнення підставою для визнання його недійсним?

Обставини справи
Державним виконавцем було відкрито провадження у справі на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса про стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів, який вчинений на підставі нотаріально посвідченого договору позики від 01 квітня 2013 року між сторонами. Громадянин України звернувся до суду з позовом, де зазначив, що виконавчий напис нотаріуса здійснений з недотримання Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки у ньому не вказано строк за який проводиться стягнення.
З урахуванням викладеного, позивач просив визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом, таким, що не підлягає виконанню. Місцевий та апеляційний суди відмовили у задоволенні такого позову, виходячи з того, що оспорюваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом відповідно до вимог чинного законодавства.

Висновок Верховного Суду
ВС встановив, що підставами визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є недотримання визначеної Законом України «Про нотаріат» та Порядком процедури вчинення виконавчих написів. Тобто при оспорюванні виконавчих написів, позивачі звертаються з позовом про визнання їх такими, що не підлягають виконанню з тих підстав, що суми, на які вчинено виконавчий напис не є безспірними, стягувач не надав нотаріусу усі документи, які підтверджують заборгованість, пропущений строк вчинення виконавчого напису. Позивач не порушував питання щодо наявності хоча б однієї з вищевказаних підстав для визнання такого виконавчого напису недійсним згідно з вимогами Закону України Про нотаріат. Доводи касаційної скарги про те, що у виконавчому написі не заначено строк, за
який провадиться стягнення, в тому числі пені, є необґрунтованими, оскільки нотаріусом заначено, що виконавчий напис вчиняється на підставі договору позики від 01 квітня 2013 року строк повернення якої настав 01 квітня 2015 року. Пеня нарахована на підставі пункту 5 договору позики. Інші доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки фактично зводяться до незгоди зі встановленими фактичними обставинами в справі та стосуються переоцінки доказів. Ці доводи були предметом з`ясування в суді апеляційної інстанції.

Отже, Верховний Суд, розглянувши дану справу, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки ним не було доведено порушення, невизнання або оспорювання його прав внаслідок здійснення виконавчого напису, що є підставою для їх захисту відповідно до вимог чинного законодавства.
Постанова ВС від 22 березня 2021 року у справі № 653/4444/17

2. Спростування належності та допустимості доказів для визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним

Обставини справи
Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що між нею та відповідачем з метою забезпечення виконання зобов`язань було укладено договір іпотеки, згідно з яким особа передала нежилі приміщення. У зв’язку з тим, що позивач дізналася про відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на нежилі приміщення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, особа просила суд визнати виконавчий напис таким, що вчинений із порушенням норм чинного законодавства, оскільки при його здійсненні відповідачем не було надано оригінал іпотечного договору. Крім того, нотаріус вчинив виконавчий напис, не встановивши у наданих відповідачем документів безспірність заборгованості. А також зазначила, що на її адресу нотаріусом було направлено повідомлення банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, тобто виконавчий напис було вчинено до направлення їй вказаного повідомлення.

Висновок Верховного Суду
Верховний Суд встановив, що особа в позовній заяві не спростувала факт не направлення та не отримання нею вимоги банку про усунення порушень виконання основного зобов`язання, яка після направлення боржнику надавалась банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису. Також дійшов висновку про те, що на час вчинення спірного виконавчого напису банком було подано приватному нотаріусу усі необхідні докази про безспірність заборгованості за спірним кредитним договором, а позивачем вказану безспірність станом на момент вчинення виконавчого напису під час розгляду справи спростовано не було. Отже, Суд довів законність вчинення нотаріусом виконавчого напису, адже не було встановлено, що позивач спростувала належність та допустимість доказів, а саме, те, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення банком; не надала доказів часткового чи повного погашення заборгованості.
Постанова ВС від 17 березня 2021 року у справі № 210/2664/18

3. Безспірність заборгованості – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису

Обставини справи
Громадянка України звернулась до суду з позовом про визнання  виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позовна заява мотивована тим, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом з порушенням Закону України «Про нотаріат», оскільки заборгованість позивача перед банком не є безспірною. Судом першої інстанції, виконавчий напис нотаріуса визнано таким, що не підлягає виконанню. Рішення суду мотивоване тим, що при вчиненні виконавчого напису, нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Разом з тим належні та допустимі докази на підтвердження одержання позивачем направленої стягувачем
(кредитодавцем) вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань відповідачем нотаріусу надані при вчиненні спірного виконавчого напису не були, що свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення споживача. Апеляційний суд погодився з тим, що що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України Про нотаріат ). Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться лише у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Висновок Верховного Суду
По даній справі Верховний Суд встановив, що матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення. У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення –
письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Отже, наявність між сторонами спору щодо заборгованості за кредитним, порушення порядку повідомлення позивача про вимогу про усунення порушення є підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
Постанова ВС від 19 березня 2021 року у справі № 750/3781/20

4. Заміна стягувача у виконавчому написі нотаріуса до відкриття виконавчого провадження

Обставини справи
Між юридичною та фізичною особою було укладено іпотечний договір, відповідно до якого приватним нотаріусом було звернене стягнення на житловий будинок. Юридична особа звернулась до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса, в якій просило постановити ухвалу, якою замінити сторону виконавчого провадження, а саме первісного стягувача його правонаступником. Відмовляючи в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наразі не існує виконавчого провадження з виконання відповідного напису нотаріуса, оскільки виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання.

Висновок Верховного Суду
Верховний Суд, по даній справі зробив висновок, що вимоги про заміну сторони у виконавчому провадженні у виконавчому написі нотаріуса до відкриття виконавчого провадження у порядку статті 379 КАС України є передчасними, оскільки у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю державного чи приватного виконавця після подання виконавчого документа, заявник вправі їх оскаржити в загальному порядку. У справі, що розглядається, особливістю є те, що заяву про заміну стягувача подано до відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису нотаріуса, тому правова позиція, сформульована у цих справах, є застосовною до розглядуваного спору. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з
висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
Постанова ВС від 18 березня 2021 року у справі № 200/6545/20-а

5. Чи можна вчинити виконавчий напис нотаріуса за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років

Обставини справи
Особа звернулась до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позов обґрунтований тим, що позивачу стало відомо про відкриття виконачого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з яким, приватний нотаріус пропонує звернути стягнення на земельну ділянку. За рахунок коштів, одержаних від реалізації предмету іпотеки, пропонується задовольнити частину
вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання (неналежного) виконання боржником умов кредитного договору Право вимоги у банку до позивача виникло на 31 календарний день прострочення виконання зобов`язання за договором та доказуванню не підлягає. Проте, з дня виникнення права вимоги до дати подання банком заяви до нотаріуса пройшло більше трьох років. Під час видачі виконавчого напису порушено вимоги статті 88 Закону України «Про нотаріат». Крім того, жодних письмових вимог про усунення порушення особа не отримувала. Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису порушив статтю Закону стосовно безспірності заборгованості, а також вимоги щодо можливості вчинення виконавчого напису за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Висновок Верховного Суду
Верховний Суд також встановив, що здійснивши виконавчий напис, нотаріус не перевірив безспірність заборгованості та не звернув увагу, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ЦК України. Таким чином, по даній цивільній справі відсутні правові підстави нараховувати
передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.
Постанова ВС від 22 лютого 2021 року у справі № 361/1099/18

Марія Михайлевська
стажерка АБ “Гончарук та партнери”