Фабула справи
Відповідач уклав з позивачем строком на 10 років договір оренди землі, який зареєстрований відповідно до чинного на той момент законодавства. На думку позивача оскаржений договір є недійсним, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства, укладений до закінчення строку дії іншого договору оренди землі, стороною якого є позивач.
Оскаржене рішення зумовило існування подвійної реєстрації права оренди на земельну ділянку та порушення прав позивача, який має чинний договір оренди землі.
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію прав.
Позиція суду першої інстанції
Суд першої інстанції вирішив, що державний реєстратор усупереч вимогам закону не зробив запитів до відповідних органів з метою перевірки наявності вже зареєстрованих прав на земельну ділянку, що призвело до існування подвійної реєстрації прав оренди земельної ділянки та суттєвого порушення прав позивача, які слід захистити у судовому порядку.
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційна інстанція підтримала рішення суду першої інстанції у частині визнання недійсним оскарженого договору та вирішила, що рішення суду про таке визнання є самостійною підставою для скасування запису про його державну реєстрацію. Тому державний реєстратор, отримавши таке рішення суду, зобов`язаний скасувати відповідний запис про державну реєстрацію прав. Лише у разі відмови реєстраційної служби внести зміни щодо скасування державної реєстрації прав позивач може звернутися з відповідною вимогою до суду.
Позиція Верховного Суду
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов’язаний із порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору.
Такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено на підставі оскарженого договору державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства, чи заявляється, окрім іншої, також вимога про визнання недійсним оскарженого договору, для виконання якого було прийняте оскаржене рішення, а також незалежно від того, яку з цих вимог позивач вважає основною, а яку – похідною.
Спір не є публічно-правовим і з огляду на суб’єктний склад має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала думку про те, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений, зокрема, владно керувати поведінкою іншого суб`єкта , а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору (див. пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду (ВП/ВС у справі № 587/2326/16-ц від 15 січня 2020 року) погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про порушення права позивача на оренду земельної ділянки та наявність підстав для визнання оскарженого договору недійсним.