Виконавчий напис не може бути вчинено на основі кредитного договору, що не посвідчений нотаріально
Фабула справи:
Між ПАТ «Ощадбанк» та позичальником (юридична особа) було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти й інші платежі за користування ними в порядку та на умовах, встановлених договором. У забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань позичальник передав в іпотеку банку нерухоме майно.
Відповідно до Іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених договором та законодавством, у тому числі в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов зобов`язання.
Банк звернувся до приватного нотаріуса з проханням вчинити виконавчі написи на кредитному договорі, за якими стягнути з позичальника на користь банку основну суму заборгованості та заборгованість за процентами за користування кредитом. Приватним нотаріусом було вчинено два виконавчі написи. Позичальник в суді заявив вимоги про визнання виконавчих написів, вчинених на кредитному договорі, такими, що не підлягають виконанню.
Обгрунтування вимог:
На думку позичальника приватним нотаріусом були порушені вимоги законодавства при вчиненні виконавчих написів:
Суд першої інстанції позов задовольнив та визнав виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку. Суд апеляційної інстанції рішення скасував, а в задоволенні позову відмовив. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду задля відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та у зв’язку з наявністю виключної правової проблеми.
Висновки ВП ВС:
Вирішуючи виключну правову проблему, Велика Палата Верховного Суду підтвердила висновок, викладений у постанові від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, що норми ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення спірних виконавчих написів) слід застосовувати разом із нормами ч. 2 ст. 88 цього Закону та ст. 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис.
Кредитний договір, який у цьому випадку не було нотаріально посвідчено, не може відноситися до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів у розумінні положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», адже на момент звернення банку до приватного нотаріуса для вчинення виконавчих написів про стягнення відповідної заборгованості з ТОВ «ТЛК «Арктика» діяв Перелік документів у редакції постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, в якому вже не існувало чинних положень, які б передбачали можливість вчинення таких дій на укладеному в простій письмові формі договорі.
Оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Отже, Кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виконавчі написи нотаріуса вчинені в межах визначеного законом строку. Однак було встановлено, що спірні виконавчі написи вчинені нотаріусом з недотриманням вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів у редакції постанови КМУ від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», яка на час вчинення виконавчого напису була нечинною згідно із судовим рішенням. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
ВП ВС справа № 910/10374/17 від 21.09.2021р.