Виконавчий напис не може бути вчинено на основі кредитного договору, що не посвідчений нотаріально

Фабула справи:
Між ПАТ «Ощадбанк» та позичальником (юридична особа) було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти й інші платежі за користування ними в порядку та на умовах, встановлених договором. У забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань позичальник  передав в іпотеку банку нерухоме майно.

Відповідно до Іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених договором та законодавством, у тому числі в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов зобов`язання.

Банк звернувся до приватного нотаріуса з проханням вчинити виконавчі написи на кредитному договорі, за якими стягнути з позичальника на користь банку основну суму заборгованості та заборгованість за процентами за користування кредитом. Приватним нотаріусом було вчинено два виконавчі написи. Позичальник в суді заявив вимоги про визнання виконавчих написів, вчинених на кредитному договорі, такими, що не підлягають виконанню.

Обгрунтування вимог:
На думку позичальника приватним нотаріусом були порушені вимоги законодавства при вчиненні виконавчих написів:

• укладений між банком та позичальником кредитний договір не був посвідчений нотаріально. На момент звернення банку до приватного нотаріуса діяв Перелік документів, який не передбачав можливість вчинення виконавчого напису на простій письмовій формі договору.
• приватним нотаріусом не були дотримані умови вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника.  

Суд першої інстанції позов задовольнив та визнав виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку. Суд апеляційної інстанції рішення скасував, а в задоволенні позову відмовив. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду задля відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та у зв’язку з наявністю виключної правової проблеми.

Висновки ВП ВС:

Вирішуючи виключну правову проблему, Велика Палата Верховного Суду підтвердила висновок, викладений у постанові від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, що норми ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення спірних виконавчих написів) слід застосовувати разом із нормами ч. 2 ст. 88 цього Закону та ст. 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис.

Кредитний договір, який у цьому випадку не було нотаріально посвідчено, не може відноситися до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів у розумінні положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», адже на момент звернення банку до приватного нотаріуса для вчинення виконавчих написів про стягнення відповідної заборгованості з ТОВ «ТЛК «Арктика» діяв Перелік документів у редакції постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, в якому вже не існувало чинних положень, які б передбачали можливість вчинення таких дій на укладеному в простій письмові формі договорі.

Оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Отже, Кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виконавчі написи нотаріуса вчинені в межах визначеного законом строку. Однак було встановлено, що спірні виконавчі написи вчинені нотаріусом з недотриманням вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів у редакції постанови КМУ від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», яка на час вчинення виконавчого напису була нечинною згідно із судовим рішенням. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

ВП ВС справа № 910/10374/17 від 21.09.2021р.