Існує чимало випадків, коли особа замовила виконання певної роботи чи придбала надання послуги, попередньо оплативши своє замовлення, а в результаті виконавець прострочує свою роботу чи повідомляє, про неможливість її виконання. У такому разі виникає питання: «Як потрібно діяти, задля правомірного захисту своїх прав?»

Такі інциденти трапляються дуже часто. Як приклад, справа №6-20602св07, по якій Верховний Суд прийняв рішення щодо особи, яка уклала договір про виконання зобов’язання.

Справа, яка розглядалася, полягала в тому, що між особою та ТОВ було укладено договір на виготовлення та установку металопластикових віконних і дверних конструкцій. Договір був оформлений замовленням, в свою чергу, відповідачем були встановлені всі вікна та двері, але балконні двері не були укомплектовані ручкою та мікровентиляцією, які також були замовлені. Позивач став вимагати від ТОВ встановити ці конструкції. Відповідач зобов’язався поставити конструкції протягом двох тижнів, однак свого зобов’язання не виконав. Особа неодноразово звертався до відповідача з проханням виконати свої зобов’язання. ТОВ, більш ніж, через місяць укомплектувало двері. Таким чином, було порушено зобов’язання на 41 день.

Відтак, щоб з’ясувати всі можливості для захисту своїх прав,  необхідно звернутись до чинного законодавства України,  навіть тоді, коли договором вже передбачені певні штрафні санкції.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ « Про захист прав спожвачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов’язання, не звільняє його від виконання зобов’язання в натурі.

Повертаючись до нашої справи, варто зазначити, що серед численних вимог позивача були: стягнення з відповідача пені та відшкодування  моральної  шкоди. В результаті, по даній справі Верховний Суд виніс рішення, що задовольняє вимоги частково, не врахувавши ч. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.

Доцільно згадати ще одну зразкову справу, особливість якої полягає в тому, щоб вияснити чи поширюється ЗУ «Про споживачів» в частині 5 статті 10 на відносини щодо банківського вкладу.

Позов було подано внаслідок того, що між клієнтом та банком було укладено договір банківського вкладу на строком на 12 місяців з процентною ставкою 8 % річних. Проте згодом клієнт вимагав розірвання договору банківського складу та повернення коштів за депозитом. Банк ігнорував будь-які вимоги, серед яких – стягнути з банку 3 % за кожний день прострочення виконання договору на підставі вище згаданої статті.

Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних, за договором банківського вкладу, коштів свідчить про невиконання банком своїх зобов’язань і, як наслідок, зумовлює настання відповідальності у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

По даній справі Верховний Суд зазначив, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, тому з  відповідача потрібно стягнути пеню, що передбачено в ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», нараховану в межах річного строку позовної давності до звернення до суду.

Стає зрозуміло, Верховний Суд все ж таки довів, що клієнт банку з яким було укладено договір банківського вкладу також є споживачем фінансових послуг, відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому застосування положень цього Закону є цілком правомірними.

Стажерка АБ “Гончарук та партнери”
Михайлевська Марія