Доволі часто підприємці досі оперують поняттями юридична та фактична адреса юридичної особи. При цьому, мається на увазі, що юридична адреса не має значення, а всі повинні орієнтуватися на фактичне місце перебування суб’єкта господарювання.

Це помилкове уявлення, яке може стати причиною негативних наслідків для самого суб’єкта господарювання. В одній з останніх справ Верховний Суд детально дослідив питання комунікації податковго органу на прикладі надсилання податкової вимоги.

Податкова вимога є письмовим документом, який зобов’язує платника погасити наявний податковий борг. У випадку його несплати податковий орган може ініціювати судове стягнення.

Контролюючі органи відповідно до пунктів 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України здійснюють заходи щодо погашення податкового боргу платника податків через стягнення його коштів або продаж майна, яке перебуває у податковій заставі. Ці дії можливі не раніше ніж через 30 днів після направлення податкової вимоги.

Право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що його обслуговують, податковий орган набуває право на здійснення за платника податків заходів щодо його погашення, зокрема і шляхом його стягнення (в тому числі, і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 30 днів після надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

За правилами пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За правилами абзаців першого, другого пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги.

Що слід вважати місцезнаходженням/податковою адресою платника податків – юридичної особи, суд касаційної інстанції враховує наступне.

Так, пункт 45.2 статті 45 ПК України встановлює, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

За змістом статті 9 Закону № 755-IV відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою, і така інформація має бути достовірною.

Верховний Суд вже неодноразово вирішував подібні спори та сформував усталений підхід, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Таким чином, для цілей податкового обліку і, відповідно, комунікації із платником податків – юридичною особою, податковий орган використовує адресу, яка відображена в ЄДР і відповідає місцезнаходженню такої юридичної особи.

Таким чином, передбачену пунктом 59.1 статті 59 ПК України процедуру інформування платника податків про наявний у нього розмір податкового боргу слід вважати належним чином виконаною у разі надіслання (вручення) податкової вимоги, адресованої платнику податків – юридичній особі, саме за адресою її місцезнаходження, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Усі негативні наслідки, пов`язані з неотриманням кореспонденції за такою адресою, покладаються на такого платника податків – юридичну особу.