Чимало складностей виникає через недостатній рівень правової культури та обізнаності громадян у своїх правах, а також неврегульованістю прав та обов’язків медичного персоналу.

Обізнаність пацієнтів у захисті своїх прав показує досить низький рівень. Це означає відсутність достатньої інформації про державні та недержавні органи, до яких можна звернутись пацієнту у випадку порушення його прав, складність системи способів вирішення конфлікту між медичним працівником та пацієнтом.

В разі отримання неякісних медичних послуг слід апелювати до законодавства про захист прав споживачів. Саме як споживач хворий може домогтися відповідальності за надання неякісних медичних послуг, якими було заподіяно шкоду здоров’ю та отримати належну компенсацію.

Специфіка галузі охорони здоров’я дає можливості задіяти державні органи відповідальні за належне надання медичної допомоги. Вирішити питання, які стосуються порушених прав пацієнта, можуть як адміністрації медичних закладів, управління охорони здоров’я, органи Міністерства охорони здоров’я України, так і органи міліції і прокуратури, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та ін.

Сьогодні пацієнти ще не досить ефективно звертаються за захистом своїх порушених прав. Це відбувається через недостатню обізнаність у своїх правах та недостатню поінформованість в питаннях їх захисту. Така ситуація обумовлена також перевантаженістю судів та недостатньою кількістю суддів, що мають професійну підготовку у медичному праві на належному рівні.

Варто виділити досудовий та судовий порядок відшкодування шкоди, завданої пацієнтові наданням неякісної медичної послуги.

Досудове врегулювання спору

Один із способів захисту своїх прав є скарга. Скарги пацієнтів є офіційним документом, за допомогою якого пацієнт заявляє про свою позицію щодо юридичного конфлікту, який виник між ним та працівником медичного закладу. Скарга – це документ, який покладає на адресата встановлені законом обов’язки та передбачає дотримання відповідної законодавчо визначеної процедури.

Для подання скарги пацієнтам, варто звернути увагу на ряд умов, а саме:
– обґрунтованність скарги;
– своєчасність подання скарги;
– пріоритетність подання письмової скарги;
– обов’язкова реєстрація письмової скарги;
– обґрунтована скарга не завдасть шкоди пацієнту.

Органи, до яким варто звернутися для врегулювання спору у досудовому порядку зі скаргами:

1. Адміністрація медичного закладу (державного або приватного);
   2. Районні відділи та обласні (міські) управління охорони здоров’я при місцевих державних адміністраціях;
   3. Органи та підрозділи Міністерства охорони здоров’я;
   4. Управління захисту прав споживачів;
   5. Органи міліції та прокуратури;
   6. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (омбудсмен).
   7. Інші організації, що мають державні повноваження захищати права пацієнтів (напр., Президент україни, Кабінет міністрів України).

У випадку відмови адміністрації медичного закладу у задоволенні вищезазначених вимог, потрібно звертатися до суду.

Кожний громадянин України має право на охорону здоров’я та медичну допомогу (стаття 49 Конституції України), що передбачає, зокрема:
•          кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров’я;
•          достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;
•          відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди;
•          оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я.

Відповідно до пункту 3 Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 вересня 2012 року № 752, якість медичної допомоги − надання медичної допомоги та проведення інших заходів щодо організації надання закладами охорони здоров’я медичної допомоги відповідно до стандартів у сфері охорони здоров’я. Оцінка якості медичної допомоги − визначення відповідності наданої медичної допомоги встановленим стандартам у сфері охорони здоров’я.

Контроль якості надання медичної допомоги здійснюється, зокрема шляхом застосування методів зовнішнього та внутрішнього контролю якості медичної допомоги. Внутрішній контроль якості надання медичної допомоги здійснюється керівництвом закладів охорони здоров’я та/або медичними радами закладів охорони здоров’я в межах повноважень, визначених законодавством, у тому числі шляхом вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги.

Пацієнт як отримувач медичної послуги має право на безоплатне усунення недоліків, пропорційне зменшення ціни наданої послуги, повне відшкодування матеріального і морального збитку.

Виконавець медичних послуг (медичний заклад, в якому працює лікар, або сам лікар, якщо він здійснює підприємницьку діяльність) зобов’язаний відшкодувати шкоду, заподіяну пацієнтові внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності.

Важливо! Відшкодування як моральної, так і матеріальної шкоди не залежить від того, чи підписаний договір між пацієнтом і медичним закладом.

Судовий порядок

Основним питанням, яке ставиться при зверненні до цивільного суду є можливість відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яку пацієнту завдають при порушенні його законних прав та інтересів та правильне визначення відповідача за позовом.

Частиною першою статті 906 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом, визначеним статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Також, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 Цивільного кодексу України).

Зобов’язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб’єктивних особистих немайнових та майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов’язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов’язальних відносин.

Складовими для відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина. Перераховані підстави для деліктних зобов’язань є обов’язковим. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

Для звернення до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неякісним наданням медичної послуги потрібно зібрати доказову базу, яка підтвердить причинний зв’язок між завданою шкодою та діями чи бездіяльністю персоналу медичного закладу.

Позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неякісним наданням медичної послуги, може пред’являтися до суду за зареєстрованим місцем проживання чи перебування особи, якій заподіяно шкоду або за місцем заподіяння шкоди.